1 О це слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

هَذِهِ رِسالَةٌ نَبَوِيَّةٌ أعطاها اللهُ لإرْمِيا:

2 У стань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.

قُمْ وَانزِلْ إلَى بَيتِ الفَخّارِيِّ، وَبَينَما أنتَ هُناكَ سَأُخبِرُكَ بِكَلامِي لِهَذا الشَّعبِ.»

3 І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.

فَنَزَلتُ إلَى بَيتِ الفَخّارِيِّ، بَينَما كانَ يَصنَعُ شَيئاً عَلَى دُولابِهِ.

4 І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.

فَتَلِفَ الإناءُ الَّذِي كانَ الفَخّارِيُّ يُشَكِّلُهُ بِيَدَيهِ. فَابتَدَأ مِنْ جَدِيدٍ، وَصَنَعَ وِعاءً آخَرَ كَما أرادَهُ الفَخّارِيُّ أنْ يَكُونَ.

5 І було мені слово Господнє, говорячи:

هَذا هُوَ ما قالَهُ اللهُ لِي.

6 Ч и не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

يَقُولُ اللهُ: «يا بَني إسْرائِيلَ، ألا أستَطِيعُ أنْ أُفعَلَ بِكُمْ كَما فَعَلَ هَذا الفَخّارِيُّ؟ كَالفَخّارِ فِي يَدِ الفَخّارِيِّ، هَكَذا أنتُمْ فِي يَدَي يا بَني إسْرائِيلَ.

7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,

قَدْ أُعلِنُ، فِي وَقتٍ ما، أنِّي سَأقتَلِعُ أُمَّةً أوْ مَملَكَةً، وَأكسِرُها وَأُدَمِّرُها.

8 т а коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.

وَلَكِنْ إنْ تابَتْ تِلكَ الأُمَّةُ نَفسُها عَنْ شَرِّها، فَإنِّي سَأتَراجَعُ عَنِ الدَّمارِ الَّذِي كُنْتُ سَأُنِزِلُهُ بِها.

9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

وَقَدْ أُعلِنُ، فِي وَقتٍ آخَرَ، أنِّي سَأبنِي أوْ أغرِسُ أُمَّةً أوْ مَملَكَةً.

10 т а як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

وَلَكِنْ إنْ صَنَعَتِ الشَّرَّ أمامِي، وَلَمْ تَسْمَعْ صَوتِي، فَإنِّي سَأتَراجَعُ عَنِ الخَيرِ الَّذِي كُنتُ سَأفعَلُهُ بِها.

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!

«وَالآنَ، قُلْ لِبَنِي يَهُوذا وَلِسُكّانِ القُدْسِ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ها أنا أُشَكِّلُ الشَّرَّ ضِدَّكُمْ، وَأُخَطِّطُ ضِدَّكُمْ. فَتُوبُوا عَنْ طُرُقِكُمُ الشِّرِّيرَةِ، وَأصلِحُوا طُرُقَكُمْ وَأعمالَكُمْ.›

12 Т а вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.

وَلَكِنَّهُمْ سَيَقُولُونَ: ‹وَلِماذا نَهتَمُّ بِهَذا؟ سَنَسِيرُ وَراءَ خُطَطِنا. وَكُلُّ واحِدٍ مِنّا سَيَعمَلُ الشَّرَّ الَّذِي يُرِيدُهُ بِعِنادٍ.›»

13 Т ому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

لِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «اسألُوا بَينَ الأُمَمِ: ‹مَنْ سَمِعَ بِشَعبٍ كَهَذا؟› العَزِيزَةُ إسْرائِيلُ عَمِلَتْ شَيئاً كَرِيهاً جِدّاً.

14 Х іба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?

هَلْ يُمكِنُ لِثَلجِ لُبنانَ أنْ يَترُكَ قِمَّتَهُ الصَّخرِيَّةَ؟ هَلْ يُمكِنُ لِلمِياهِ البارِدَةِ المُتَدَفِّقَةِ أنْ تَجِفَّ؟

15 Б о про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,

أمّا شَعبِيَ فَنَسِيَنِي، أحرَقُوا بَخُوراً لِلأوثانِ الباطِلَةِ الَّتِي جَعَلَتْهُمْ يَتَعَثَّرُونَ فِي طُرُقِهِمْ، فِي السُّبُلِ القَدِيمَةِ.

16 щ об свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю...

سَتَصِيرُ أرْضُهُمْ خَراباً وَمَوضِعَ استِهزاءٍ أبَدِيٍّ. كُلُّ مَنْ يَمُرُّ فِيها سَيَرتَعِبُ، وَسَيَهُزُّونَ رُؤُوسَهُمْ فِي حُزنٍ عَلَيها.

17 М ов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

مِثلَ رِيحٍ شَرقِيَّةٍ سَأُبَدِّدُهُمْ أمامَ عَدُوِّهُمْ. وَسَأبتَعِدُ عَنهُمْ فِي يَومِ ضِيقِهِمْ.» شَكوَى إرْمِيا الرّابِعَة

18 І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

ثُمَّ قالَوا: «تَعالَوْا نَتَآمَرْ عَلَى إرْمِيا، لأنَّ الكَهَنَةَ سَيَستَمِرُّونَ فِي تَعلِيمِ الشَّرِيعَةِ، وَالحُكَماءَ فِي تَقدِيمِ النَّصِيحَةِ، وَالأنبِياءَ فِي التَّكَلُّمِ بِكَلامِ اللهِ. تَعالَوْا نَستَهزِئْ بِهِ، وَنَسْتَهِنْ بِكُلِّ كَلامِهِ.»

19 П ослухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!

يا اللهُ ، أصغِ إلَيَّ، وَاسمَعْ صَوتَ شَكوايَ.

20 Х іба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

هَلْ يُجازَى أحَدٌ بِشَرٍّ مُقابِلَ الخَيرِ؟ أمّا خُصُومِي فَقَدْ حَفَرُوا حُفرَةً لِقَتلِي. تَذَكَّرْ كَيفَ وَقَفْتُ أمامَكَ لأُدافِعَ عَنهُمْ حَتَّى أُبعِدَ غَضَبَكَ عَنهُمْ.

21 Т ому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!

لِذَلِكَ سَلِّمْ بَنِيهِمْ لِلجُوعِ، وَلْيُقتَلُوا بِالسُّيُوفِ. لِتُحْرَمْ نِساؤُهُمْ مِنَ الأبْناءِ وَالأزْواجِ، وَليَقتُلِ الوباءُ رِجالَهُمْ، وَليُضرَبْ شَبابُهُمْ بِالسُّيُوفِ فِي المَعرَكَةِ.

22 Н ехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...

لِتُسمَعْ صَرخَةُ ضِيقٍ فِي بُيُوتِهِمْ، عِندَما تَأتِي جُيُوشٌ عَلَيهِمْ فَجأةً، لأنَّهُمْ حَفَرُوا حُفَراً لِلإيقاعِ بِي، وَوَضَعُوا فِخاخاً لِقَدَمَيَّ.

23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!

لَكِنَّكَ تَعرِفُ يا اللهُ خُطَطَهُمْ لِقَتلِي. فَلا تَستُرْ إثمَهُمْ، وَلا تَمْحُ خَطِيَّتَهُمْ مِنْ أمامِ عَينَيكَ. دَعْهُمْ يَتَعَثَّرُوا أمامَكَ. عَاقِبْهُمْ فِي غَضَبِكَ!