Псалми 74 ~ ﺍﻟﻤﺰﺍﻣﻴﺮ 74

picture

1 П салом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

لِماذا أدَرْتَ ظَهرَكَ يا اللهُ لَنا هَذِهِ الفَترَةَ الطَّوِيلَةَ؟ لِماذا اتَّقَدَ غَضَبُكَ عَلَى رَعِيَّتِكَ؟

2 С погадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

اذْكُرِ النّاسَ الَّذِينَ اشتَرَيتَهُمْ مُنذُ القَدِيمِ! اذْكُرِ النّاسَ الَّذِينَ فَدَيتَهُمْ وَامتَلَكتَهُمْ! اذْكُرْ جَبَلَ صِهْيَوْنَ. حَيثُ تسكُنُ!

3 п ідійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

فَامشِ عَبرَ الآثارِ القَدِيمَةِ. وَارجِعْ إلَى الهَيكَلِ الَّذِي حَطَّمَهُ العَدُّوُّ.

4 Р евіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

أطلَقَ العَدُّوُّ صَيحاتِ الحَربِ فِي مَكانِ اجتِماعِكَ المُقَدَّسِ. وَرَفَعُوا أعلامَهُمْ عَلامَةً عَلَى انتِصارِهِمْ.

5 в иглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

ضَرَبُوهُ مِثلَ حَطّابٍ يَرفَعُ مِعوَلَهُ لِيَقطَعَ الشُّجَيراتِ الكَثِيفَةَ بِفَأْسٍ.

6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

وَالآنَ يُحَطِّمُونَ الألواحَ الخَشَبِيَّةَ المَنقُوشَةَ بِالبَلطاتِ وَالمَعاوِلِ.

7 С вятиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

أحرَقُوا هَيكَلَكَ وَسَوُّوهُ بِالأرْضِ، وَدَنَّسُوا مَسْكَنَ اسْمِكَ.

8 С казали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

قالُوا لِأنفُسِهِمْ، «لِنَسْحَقْهُمْ جَمِيعاً.» وَحَرَقُوا كُلَّ مَعابِدِ اللهِ.

9 Н аших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

لا نَرَى إشاراتِ نِيرانِنا. ما عادَ هُناكَ أنبِياءُ! وَلا نَدرِي ما الَّذِي يَحدُثُ!

10 А ж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

يا اللهُ، حَتَّى مَتَى سَيَظَلُّ العَدُّوُّ يَهزَأُ بِكَ؟ هَلْ إلَى الأبَدِ سَيَظَلُّ يُهِينُكَ؟

11 Д ля чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

لِماذا حَجَزتَ قُوَّتَكَ؟ أَظْهِرْها وَحَطِّمْهُمْ جَمِيعاً!

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

مَلِكِي هُوَ اللهُ مُنذُ القَدِيمِ! يُخَلِّصُ شَعبَهُ وَيَنْصُرُهُمْ فِي أرْضِهِ!

13 Р озділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

بِقُوَّتِكَ شَطَرْتَ البَحرَ الأحمَرَ. سَحَقتَ رَأسَ وُحُوشِ البَحرِ الجَبّارَةِ.

14 Т и левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

هَشَّمتَ رَأسَ لَوياثانَ، وَأطعَمْتَ جَسَدَهُ لِلنّاسِ وَلِوُحُوشِ الأرْضِ.

15 Т и був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

أنتَ تَجعَلُ اليَنابِيعَ وَالأودِيَةَ تَفيضُ وَتَجرِي، وَتُجَفِّفُ الأنهارَ المُندَفِعَةَ.

16 Т вій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

النَّهارُ وَاللَّيلُ لَكَ كِلاهُما. أنتَ خَلَقتَ القَمَرَ وَالشَّمسَ.

17 в сі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

أنتَ وَضَعتَ كُلَّ الحُدُودِ عَلَى الأرْضِ. وَشَكَّلتَ الصَّيفَ وَالشِّتاءَ!

18 П ам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

اذْكُرْ يا اللهُ استِهزاءَ العَدُّوِّ، وَكَيفَ يَلعَنُ الشَّعبُ الأحْمَقُ اسمَكَ.

19 Н е віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

لا تَدَعِ الوُحُوشَ تَقتُلْ يَمامَتَكَ، لا تَنسَ شَعبَكَ المِسكِينَ إلَى الأبَدِ.

20 С поглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

اذْكُرْ عَهدَكَ مَعَنا وَاحمِنا! هُناكَ عُنفٌ وَظُلْمٌ فِي كُلِّ زاوِيَةٍ مُظلِمَةٍ فِي أرْضِنا!

21 Н ехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

لا تَدعِ المَسحُوقِينَ يَعُودُونَ خائِبِينَ. بَلْ دَعِ المَساكِينَ وَالمُحتاجِينَ يُسَبِّحُوا اسْمَكَ!

22 В стань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

هَيّا يا اللهُ، حارِبْ حَربَكَ. اذكُرْ تَعْيِيرَ هَؤُلاءِ الحَمقَى لَكَ طُولَ اليَومِ.

23 Н е забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

لا تَنْسَ صَيْحاتِ أعدائِكَ، وَصَخَبَ الَّذِينَ يَقُومُونَ عَلَيكَ دائِماً. «لِقائِدِ المُرَنِّمِينَ» عَلَى لَحنِ «لا تُهلِكْ.»