1 П риповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

هَذِهِ أمثالُ مَلِكِ إسْرائِيلَ، سُلَيْمانَ بْنِ داوُدَ.

2 щ об пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

قِيلَتْ لِكَي تَعْرِفَ الحِكْمَةَ وَالانضِباطَ، وَتَفهَمَ التَّعليمَ الَّذِي يُساعِدَكَ عَلَى التَمييزِ.

3 щ об прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

لِكَي تنالَ انْضِباطاً فِي السُّلوكِ الحَكيمِ وَالأمانةِ وَالعَدلِ وَالاستِقامَةِ.

4 щ об мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

قِيلَتْ لِتُعطِيَ الجاهِلَ تَعَقُّلاً، وَالشّابَّ مَعرِفَةً وَحُسْنَ تَدبِيرٍ.

5 Х ай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

يَسمَعُها الحَكِيمُ فَيَزدادُ عِلماً، وَالذَّكِيُّ يَنالُ إرشاداً.

6 щ об пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

قِيلَتْ لِتَفهَمَ الأمثالَ وَالأُمُورَ الغامِضَةَ، وَلِتَفهَمَ أقوالَ الحُكَماءِ وَألغازَهُمْ.

7 С трах Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

خِشيَةُ اللهِ هِيَ أساسُ المَعرِفَةِ، أمّا الأغبِياءُ فَيَكرَهُونَ الحِكْمَةَ وَالانْضِباطَ وَالتَّهذِيبَ. وَصايا الوالدين

8 П ослухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

اسْمَعْ يا بُنَيَّ تَهذِيبَ أبِيكَ، وَلا تُهمِلْ تَعلِيمَ أمِّكَ.

9 в они бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

لِأنَّ تَعالِيمَهُما إكلِيلُ زَهرٍ عَلَى رَأسِكَ، وَقِلادَةٌ حَولَ رَقَبَتِكَ.

10 М ій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

يا بُنَيَّ، إنْ أغواكَ الخُطاةُ فَلا تَسْتَسلِمْ لإغْوائِهِم.

11 Я кщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

إنْ قالُوا لَكَ: «تَعالَ مَعَنا لِنُعِدَّ كَمِيناً لِنَقتُلَ أحَدَهُمْ. تَعالَ لِنَختَبِئَ وَنَقتُلَ بَرِيئاً دُونَ سَبَبٍ.

12 ж ивих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

لِنُحَطِّمَهُمْ وَهُمْ أحياءٌ كَما يَفعَلُ المَوتُ، وَنُنْزِلْهُمْ إلَى القَبرِ وَهُمْ بَكامِلِ صِحَّتِهِمْ.

13 М и знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

لِنَسْطُ عَلَى كُلِّ الثَّرَواتِ الثَّمِينَةِ، وَنَملأْ بُيُوتَنا مِنَ المَسرُوقاتِ.

14 Ж еребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

شارِكْنا، وَسَنتقاسَمُ ما نسرِقُهُ بِالتَّساوي.»

15 с ину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

فَلا تَذْهَبْ مَعَهُمْ يا بُنَيَّ، وَأبعِدْ رِجلَيكَ بَعِيداً عَنْ طُرُقِهِمْ.

16 б о біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

لِأنَّ أرجُلَهُمْ تَركُضُ إلَى الشَّرِّ، وَتُسرِعُ إلَى القَتلِ.

17 Б ож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

لِأنَّ الشَبَكَةَ التي تُنصَبُ عَلَى مَرَأى مِنَ الطُّيُورِ لا فائدةَ مِنْها!

18 т о вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

يَكْمِنُونَ لآخَرِينَ لِضَرَرِ أنْفُسِهِم، وَيَختَبِئُونَ لِيَقتُلُوا أنفُسَهُمْ.

19 Т акі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

هَذا مَصِيرُ جَمِيعِ الَّذِينَ يَسْعَوَنَ إلَى الكَسْبِ الظّالِمِ. فَهَذِهِ الطُّرُقُ تَقتُلُ مَنْ يَسلُكُونَ بِها. صَوتُ الحِكْمَة

20 К личе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

الحِكْمَةُ تُنادِي فِي الشَّوارِعِ، وَتَرفَعُ صَوتَها فِي المَيادِينِ.

21 н а шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

وَتَدعُو فِي الشَّوارِعِ المُزدَحِمَةِ، وَعَلِى مَداخِلِ أبوابِ المَدِينَةِ تَقُولُ:

22 Д оки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

«إلَى مَتَى أيُّها الجُهّالُ تَتَعَلَّقُونَ بِالجَهلِ؟ وَإلَى مَتَى أيُّها المُستَهزِئُونَ سَتُسَرُّونَ بِاستِهزائِكُمْ؟ وَإلَى مَتَى أيُّها الحَمقَى سَتَستَمِرُّونَ في كُرْهِ المَعرِفَةِ؟

23 З верніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

فَإذا استَجَبْتُمْ لِتَوبِيخِي، فَإنَّنِي سَأسكُبُ عَلَيكُمْ رُوحِي، وَسَأكشِفُ لَكُمْ عَنْ أفكارِي.

24 Б о кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

«لِأنِّي دَعَوْتُ فَرَفَضْتُمْ الاستِماعَ، مَدَدْتُ يَدِي فَلَمْ تَهتَمُّوا.

25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

فَلِأنَّكُمْ أهمَلْتُمْ كُلَّ نَصائِحِي، وَلَمْ تَقبَلُوا تَوبِيخِي،

26 Т ож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

فَإنِّي سَأضحَكُ عِنْدَ مَجِيءِ المَصائِبِ عَلَيكُمْ، وَسَأهزَأُ عِندَ خَوفِكُمْ.

27 К оли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

سَيَستَولِي عَلَيكُمُ الخَوفُ كَعاصِفَةٍ، وَيَأْتِي دَمارُكُمْ كَرِيحٍ هُوجاءَ، وَيَأْتِي عَلَيكُمُ الضِّيقُ وَالألَمُ الشَّدِيدُ.

28 т оді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

«عِندَها سَيَدْعُونَنِي وَلَكِنِّي لَنْ أُجِيبَ، وَسَيَبحَثُونَ عَنِّي وَلَنْ يَجِدُونِي،

29 з а те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

لِأنَّهُمْ كَرِهُوا المَعرِفَةَ وَلَمْ يَختارُوا مَخافَةَ اللهِ ،

30 н е хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

وَلِأنَّهُمْ لَمْ يَقبَلُوا نَصِيحَتِي وَرَفَضُوا تَوبِيخِي،

31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

لِذَلِكَ سَيَأكُلُونَ مِنْ ثَمَرِ طَرِيقِهِمْ، وَيَشبَعُونَ مِنْ خُطَطِهِمِ الشِّرِّيرَةِ.

32 б о відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

«لِأنَّ تَمَرُّدَ الجُهّالِ يَقتُلُهُمْ وَراحَةُ الأغبِياءِ تُدَمِّرُهُمْ.

33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

وَلَكِنْ كُلُّ مَنْ يُصغِي إلَيَّ سَيَعِيشُ آمِناً وَسَيَستَرِيحُ دُونَ خَوفٍ مِنَ الأذَى.»