1 П салом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

لا تُؤَنِّبْنِي يا اللهُ بِغَضَبِكَ. وَلا تُؤَدِّبْنِي وَأنتَ مُهتاجٌ.

2 ( 38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

بِسِهامِكَ اختَرَقْتَنِي، وَبِيَدِكَ ضَغَطْتَنِي.

3 ( 38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

فِي غَضَبِكَ انهَلْتَ عَلَيَّ ضَرباً وَرَضَضْتَنِي. لَيسَ فِيَّ مَوضِعٌ لَمْ يَتَجَرَّحْ. لَيسَتْ فِيَّ عَظْمَةٌ لَمْ تُكسَرْ.

4 ( 38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

إثمِي كَحِملٍ ثَقِيلٍ عَلَى رَأْسِي، أثقَلُ مِنْ أنْ أحتَمِلَهُ.

5 ( 38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

قاحَتْ قُرُوحِي وَأنتَنَتْ بِسَبَبِ فِعلَتِي الحَمْقاءِ.

6 ( 38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

أنا مَحنِيٌّ بِالألَمِ، وَمَطرُوحٌ، أمشِي نائِحاً كَشَخصٍ فِي حِدادٍ.

7 ( 38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

جِسْمِي مَحمُومٌ، وَلَيسَ فِي جَسَدِي كُلِّهِ مَوْضِعٌ سَلِيمٌ.

8 ( 38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

أتَألَّمُ حَتَّى الخَدَرِ. أصرُخُ مِنْ شِدَّةِ حُزْنِ قَلْبِي!

9 ( 38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

رَبِّي أنتَ تَعلَمُ مَطلَبِي. وَلا تَخفَى عَنْكَ أنّاتِي.

10 ( 38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

بِعُنفٍ يَدُقُّ قَلْبِي، وَقُوَّتِي تَرَكَتْنِي. حَتَّى نُورُ عَينَيَّ تَرَكَنِي!

11 ( 38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

أصحابِي وَأحِبّائِي يَنفُرُونَ مِنِّي لِمَرَضِي. وَحَتَّى أقرِبائِي يَتَجَنَّبُونَنِي.

12 ( 38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

السّاعُونَ إلَى قَتلِي يَضَعُونَ لِي فِخاخاً. وَالطّالِبُونَ أذِيَّتِي يُهَدِّدُونَ بِتَدمِيرِي. طَوالَ اليَوْمِ يَتَآمَرُونَ عَلَيَّ.

13 ( 38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

وَأنا كَرَجُلٍ أصَمَّ لا أسْمَعُ. وَكَرَجُلٍ أخرَسَ لا أتَكَلَّمُ.

14 ( 38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

حَقّاً أنا مِثلُ رَجُلٍ أصَمَّ لا يَسْمَعُ، أبْكَمٍ لا يَتَكَلَّمُ.

15 ( 38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

لِأنِّي أنْتَظِرُكَ أنْتَ يا اللهُ. وَأنتَ سَتُجِيبُنِي يا إلَهِي!

16 ( 38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

لا تَدَعْ أعدائِي يَشْمَتُوا بِي لِأجلِ سُقُوطِي! لا تَدَعْهُمْ يَتَفاخَرُوا عَلَيَّ!

17 ( 38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

أنا عَلَى حافَّةِ السُّقُوطِ! وَألَمِي حاضِرٌ عَلَى الدَّوامِ.

18 ( 38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

بِخَطايايَ أعتَرِفُ، وَعَلَيها أحزَنُ كَثِيراً.

19 ( 38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

أمّا أعدائِي فَأقوِياءُ وَأصِحّاءُ، وَما زالُوا يَنشُرُونَ أكاذِيبَهُمْ!

20 ( 38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

الَّذِينَ يُجازُونَنِي عَنِ الخَيرِ بِشَرٍّ، مُستَمِرُّونَ فِي مُقاوَمَتِي وَأنا أسعَى إلَى الخَيرِ!

21 ( 38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

لا تَتَخَلَّ عَنِّي يا اللهُ! إلَهِي لا تَبْقَ هَكَذا بَعِيداً عَنِّي!

22 ( 38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

أسرِعْ إلَى عَوْنِي! يا رَبِّي، خَلِّصْنِي!