1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

فَخَرَجَ جَمِيعُ بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ دانَ إلَى بِئْرِ السَّبْعِ، بِما فِي ذَلِكَ أرْضُ جِلْعادَ. وَاجتَمَعُوا كُلُّهُمْ كَرَجُلٍ واحِدٍ فِي حَضرَةِ اللهِ فِي المِصْفاةِ.

2 І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

وَأخَذَ قادَةُ الشَّعبِ أماكِنَهُمْ فِي اجتِماعِ شَعبِ اللهِ، فَكانُوا أربَعَ مِئَةِ ألْفِ رَجُلٍ مِنَ المُشاةِ حامِلِي السُّيُوفِ.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

وَسَمِعَ البَنْيامِيْنِيُّونَ أنَّ بَنِي إسْرائِيلَ قَدْ ذَهَبُوا إلَى المِصْفاةِ، وَقالَ بَنُو إسْرائِيلَ لِلاوِي: «أخبِرْنا كَيفَ حَدَثَ هَذا الأمرُ الشِّرِّيرُ؟»

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

فَأجابَ الَّلاوِي زَوجُ المَرأةِ المَقتُولَةِ: «جِئْتُ إلَى جِبعَةَ الَّتِي تَخُصُّ بَنِي بَنْيامِيْنَ مَعَ جارِيَتِي لِنَبِيتَ هُناكَ،

5 І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

فَقامَ سَادَةُ جِبْعَةَ عَلَينا، وَأحاطُوا البَيتَ فِي تِلْكَ اللَّيلَةِ بِسَبَبِي. أرادُوا أنْ يَقْتُلُونِي. وَاغتَصَبُوا جارِيَتِي فَماتَتْ.

6 І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

فَأخَذْتُ جارِيَتِي، وَقَطَّعْتُها قِطَعاً، وَأرسَلْتُها فِي كُلِّ أنحاءِ أراضِي بَنِي إسْرائِيلَ، لِأنَّهُمُ ارتَكَبُوا هَذا العَمَلَ الشِّرِّيرَ المَخزِي وَالأخرَقَ.

7 О сь ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

فَالآنَ يا كُلَّ بَنِي إسْرائِيلَ، ماذا تَرَونَ؟»

8 І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

فَقامَ كُلُّ الشَّعبِ كَرَجُلٍ واحِدٍ وَقالُوا: «لَنْ يَذْهَبَ أحَدٌ مِنّا إلَى خَيمَتِهِ، وَلَنْ يَعُودَ أحَدٌ إلَى بَيتِهِ.

9 А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

أمّا الآنَ، فَهَذا هُوَ ما سَنَفعَلُهُ بِجِبْعَةَ، سَنُلْقِي قُرعَةً لِنَعرِفَ ما سَنَفعَلُهُ بِها.

10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

سَنَختارُ عَشْرَةً مِنْ كُلِّ مِئِةِ رَجُلٍ مِنْ كُلِّ قَبائِلِ إسْرائِيلَ. سَنَختارُ مِئَةً مِنْ كُلِّ ألفِ رَجُلٍ. ألفاً مِنْ كُلِّ عَشْرَةِ آلافِ رَجُلٍ. وَسَتَكُونُ مَهَمَّةُ هَؤُلاءِ أنْ يَجلِبُوا المُؤَنَ لِلجَيشِ. وَبِهَذا يَستَطِيعُ الجَيشُ أنْ يَنتَقِمَ مِنْ جِبْعَةَ بِسَبَبِ العَمَلِ المُخزِي الَّذِي ارتَكَبُوهُ وَسَطَ بَنِي إسْرائِيلَ.»

11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

فَاحْتَشَدَ كُلُّ رِجالِ بَنِي إسْرائِيلَ ضِدَّ المَدِينَةِ، مُتَّحِدِينَ كَرَجُلٍ واحِدٍ.

12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

وَأرسَلَتْ قَبائِلُ إسْرائِيلَ رِجالاً إلَى جَمِيعِ عَشائِرِ بَنْيامِيْنَ وَقالُوا لَهُمْ: «ما هَذا الأمرُ الشِّرِّيرُ الَّذِي ارْتُكِبَ بَينَكُمْ؟

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

وَالآنَ سَلِّمُونا هَؤلاءِ الرِّجالَ الأشْرارَ لِكَي نَقتُلَهُمْ، وَنُطَهِّرَ إسْرائِيلَ مِنَ الشَّرِّ.» لَكِنَّ البَنْيامِيْنِيِّينَ لَمْ يَشاءُوا أنْ يَستَجِيبُوا لِطَلَبِ أقرِبائِهِمْ، بَنِي إسْرائِيلَ.

14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

فَخَرَجَ البَنْيامِيْنِيُّونَ مِنَ المُدُنِ، وَاحتَشَدُوا فِي جِبْعَةَ لِكَي يَخرُجُوا لِلحَرْبِ ضِدَّ بَنِي إسْرائِيلَ.

15 І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

فَحَشَدَ البَنْيامِيْنِيُّونَ فِي ذَلِكَ اليَومِ مِنْ مُدُنِهِمْ سِتَّةً وَعِشْرِينَ ألفَ جُندِيٍّ مِنْ حَمَلَةِ السُّيُوفِ. فَضلاً عَنْ سَبعِ مِئَةِ رَجُلٍ مُدَرَّبٍ مِنْ أهلِ جِبعَةَ.

16 З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

كَما كانَ هُناكَ سَبْعُ مِئَةٍ رَجُلٍ مُدَرَّبِينَ عَلَى اسْتِخدامِ يَدِهِمِ اليُسْرَى فِي القِتالِ، باسْتِطاعَةِ الواحِدِ مِنْهُمْ أنْ يَقذِفَ حَجَراً بِمِقلاعٍ عَلَى شَعْرَةٍ فَيُصِيبَها!

17 І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

وَحَشَدَ بَنُو إسْرائِيلَ، دُونَ بَنِي بَنْيامِيْنَ، أربَعَ مِئَةِ ألفِ رَجُلٍ مِنْ حَمَلَةِ السُّيُوفِ. وَهُمْ جَمِيعاً مُحارِبُونَ مُدَرَّبُونَ.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.

فَاسْتَعَدُّوا وَذَهَبُوا إلَى بَيتِ إيلَ. وَسَألَ بَنُو إسْرائِيلَ اللهَ: «مَنْ تُرِيدُ أنْ يَذْهَبَ مِنّا أوَّلاً لِلمَعرَكَةِ مَعَ البَنْيامِيْنِيِّينَ؟» فَقالَ اللهُ: «لِيَذْهَبْ بَنُو يَهُوذا أوَّلاً.»

19 І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.

فَقامَ بَنُو إسْرائِيلَ فِي الصَّباحِ وَخَيَّمُوا قُرْبَ جِبْعَةَ.

20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.

وَخَرَجَ بَنُو إسْرائِيلَ لِلمَعرَكَةِ ضِدَّ بَنِي بَنْيامِيْنَ، وَاصْطَفَّ بَنُو إسْرائِيلَ لِلمَعرَكَةِ مَعَهُمْ عِندَ جِبَعَةَ.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

وَخَرَجَ البَنْيامِيْنِيُّونَ مِنْ جِبْعَةَ، وَقَتَلُوا فِي ذَلِكَ اليَوْمِ اثْنَينِ وَعِشْرِينَ ألفَ رَجُلٍ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ فِي مَيدانِ المَعرَكَةِ.

22 І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

فَاسْتَجمَعَ رِجالُ إسْرائِيلَ شَجاعَتَهُمْ، وَاصْطَفُّوا مَرَّةً أُخْرَى لِلمَعرَكَةِ فِي المَكانِ نَفسِهِ الَّذِي اصطَفُّوا فِيهِ فِي اليَومِ الأوَّلِ.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

وَكانَ بَنُو إسْرائِيلَ قَدْ ذَهَبُوا وَبَكُوا فِي حَضرَةِ اللهِ حَتَّى المَساءِ، وَسَألُوا اللهَ: «هَلْ نَتَقَدَّمُ مَرَّةً أُخْرَى لِلمَعرَكَةِ مَعَ أقرِبائِنا، بَنِي بَنْيامِينَ؟» فَقالَ اللهُ: «تَقَدَّمُوا.»

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

فَتَقَدَّمَ بَنُو إسْرائِيلَ نَحْوَ بَنِي بَنْيامِينَ فِي اليَومِ الثّانِي.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

وَخَرَجَ بَنُو بَنْيامِيْنَ لِلِقائِهِمْ فِي جِبْعَةَ فِي اليَوْمِ الثّانِي، فَقَتَلُوا أيضاً ثَمانِيَةَ عَشَرَ ألفِ رَجُلٍ مِنْ حَمَلَةِ السُّيُوفِ، فِي مَيدانِ المَعرَكَةِ.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

فَخَرَجَ جَميعُ بَنِي إسْرائِيلَ، أيِ الجَيشُ كُلُّهُ، وَوَصَلُوا إلَى بَيتِ إيلَ. وَبَكُوا، وَجَلَسُوا هُناكَ فِي حَضرَةِ اللهِ. وَصامُوا فِي ذَلِكَ اليَوْمِ حَتَّى المَساءِ. ثُمَّ قَدَّمُوا ذَبائِحَ صاعِدَةً، وَذَبائِحَ سَلامٍ فِي حَضرَةِ اللهِ.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

وَسألَ بَنُو إسْرائِيلَ اللهِ – وَكانَ صُنْدُوقُ عَهْدِ اللهِ هُناكَ فِي تِلْكَ الأيّامِ،

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

وَكانَ فِينْحاسُ بْنُ ألِعازَرَ بْنِ هارُونَ يَخدِمُ كاهِناً أمامَ صُنْدُوقِ العَهدِ فِي تِلْكَ الأيّامِ – فَسَألُوا اللهَ: «هَلْ نَخرُجُ ثانِيَةً لِنُقاتِلَ بَنِي بَنْيامِيْنَ، أمْ نَتَوَقَّفُ؟» فَقالَ اللهُ: «اصعَدُوا، فَغَداً سَأُعِينُكُمْ عَلَى هَزِيمَتِهِمْ.»

29 І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.

فَوَضَعَ بَنُو إسْرائِيلَ رِجالاً يَكمُنُونُ حَولَ جِبْعَةَ.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

ثُمَّ تَقَدَّمَ بَنُو إسْرائِيلَ ضِدَّ بَنِي بَنْيامِيْنَ فِي اليَوْمِ الثّالِثِ، وَاصْطَفُّوا ضِدَّ جِبْعَةَ كَما فِي السّابِقِ.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

وَلَمّا خَرَجَ بَنُو بَنْيامِيْنَ لِلِقاءِ قُوّاتِ إسْرائِيلَ، تَمَّ اسْتِدْراجُهُمْ بَعِيداً عَنِ المَدِينَةِ. وَبَدَأُوا يُهاجِمُونَ وَيَقتُلُونَ بَعضَ الرِّجالِ مِنَ الجَيشِ عَلَى الطَّرِيقَينِ الرَّئيسَينِ كَما فَعَلُوا فِي السّابِقِ. وَكانَ أحَدُ الطَّريقَينِ يُؤدّي إلَى بَيتِ إيلَ، وَالآخَرُ إلَى جِبْعَةَ. وَكانُوا يُهاجِمُونَ أيضاً فِي العَراءِ، فَقَتَلُوا نَحْوَ ثَلاثِينَ رَجُلاً مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ.

32 І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

فَفَكَّرَ بَنُو بَنْيامِيْنَ فِي أنفُسِهِمْ: «إنَّ الغَلَبَةَ لَنا كَالسّابِقِ.» لَكِنَّ بَنِي إسْرائِيلَ قالُوا: «لِنَتَراجَعْ وَنَستَدْرِجْهُمْ بَعِيداً عَنْ المَدِينَةِ نَحوَ الطُّرُقاتِ.»

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

ثُمَّ قامَ كُلُّ مُقاتِلٍ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ مَوقِعِهِ، وَاصْطَفُّوا لِلقِتالِ عِندَ بَعلِ ثامارَ. وَانطَلَقَتِ الكَمائِنُ بِقُوَّةٍ مِنْ مَوقِعِها بِجِوارِ جِبْعَةَ.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.

وَهَجَمَ هَؤُلاءِ عَلَى جِبْعَةَ. وَكانُوا عَشْرَةَ آلافٍ مِنَ الجُنُودِ المُنتَخَبِينَ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ. فَدارَتْ مَعرَكَةٌ حامِيَةٌ. غَيرَ أنَّ بَنِي بَنْيامِيْنَ لَمْ يَكُونُوا يُدرِكُونَ أنَّ الكارِثَةَ قَدْ أدرَكَتْهُمْ.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

فَهَزَمَ اللهُ بَنِي بَنْيامِيْنَ أمامَ بَنِي إسْرائِيلَ. وَقَضَى بَنُو إسْرائِيلَ عَلَى خَمسَةٍ وَعِشرِينَ ألفاً وَمِئَةِ رَجُلٍ مِنْ بَنِي بَنْيامِيْنَ فِي ذَلِكَ اليَومِ. وَكُلُّهُمْ مِنْ حَمَلَةِ السُّيُوفِ.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.

حِينَئِذٍ، أدرَكَ بَنُو بَنْيامِيْنَ أنَّهُمْ هُزِمُوا. وَأفسَحَ بَنُو إسْرائِيلَ مَجالاً لِبَنِي بَنْيامِيْنَ لِيَخْرُجُوا. لأنَّ بَنِي إسْرائيلَ كانُوا يَعْتَمِدُونَ عَلَى القُوّاتِ الكامِنَةِ الَّتِي تَمَرْكَزَتْ ضِدَّ جِبعَةَ.

37 А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

فاندَفَعَتْ قُوّاتُ الكَمائِنِ إلَى جِبْعَةَ. وَانتَشَرَتِ القُوّاتُ الكامِنَةُ. وَقَتَلُوا بِسُيُوفِهِمْ كُلَّ مَنْ فِي المَدِينَةِ.

38 А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

وَقَضَى اتِّفاقُ بَنِي إسْرائِيلَ مَعَ الكَمِينِ الرَّئِيسيِّ بِأنْ يُصعِدُوا إشارَةَ دُخانٍ مِنَ المَدِينَةِ.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

وَبَعْدَ هَذا تَدخُلُ بَقِيَّةُ قُوّاتِ بَنِي إسْرائِيلَ المَعرَكَةَ. كانَ بَنُو بَنْيامِيْنَ البادِئِينَ بِالهُجُومِ عَلَى بَنِي إسْرائِيلَ، وَقَتَلُوا مِنْهُمْ نَحْوَ ثَلاثِينَ رَجُلاً، وَفَكَّرُوا بِالفِعلِ: «إنَّنا نَهزِمُهُمْ هَزِيمَةً مُنكَرَةً، كَما حَدَثَ فِي المَعرَكَةِ الأُولَى!»

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

لَكِنْ بَدَأتِ الإشارَةُ، أي عَمُودُ الدُّخانِ، تَرتَفِعُ مِنَ المَدِينَةِ. وَلَمّا نَظَرَ بَنُو بَنْيامِيْنَ وَراءَهُمْ، رَأَوْا المَدِينَةَ كُلَّها تَتَصاعَدُ دُخاناً نَحوَ السَّماءِ!

41 І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

فَاسْتَدارَ بَنُو إسْرائِيلَ، وَذُعِرَ بَنُو بَنْيامِيْنَ، لِأنَّهُمْ أدرَكُوا أنَّ كارِثَةً قَدْ حَلَّتْ بِهِمْ.

42 І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

وَابتَعَدُوا عَنْ بَنِي إسْرائِيلَ مُتَّجِهِينَ نَحوَ البَرِّيَّةِ، لَكِنَّ القِتالَ أدرَكَهُمْ هُناكَ، وَكانَ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنَ المَدِينَةِ يَقضُونَ عَلَيهِمْ هُناكَ فِي الوَسَطِ.

43 В они оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

وَحاصَرُوا بَنِي بَنْيامِيْنَ، وَطارَدُوهُمْ مِنْ نُوحَةَ، وَسَحَقُوهُمْ تَماماً حَتَّى مَكانٍ إلَى الشِّرْقِ مِنْ جِبْعَةَ.

44 П олягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

فَقُتِلَ ثَمانِيَةَ عَشَرَ ألفاً، كُلُّهُمْ مِنَ المُحارِبِينَ الشُّجعانِ.

45 І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

وَلَمّا انعَطَفُوا وَهَرَبُوا إلَى البَرِّيَّةِ، إلَى صَخرَةِ رِمُّونَ، قَتَلُوهُمْ واحِداً واحِداً عَلَى الطُّرُقاتِ الرَّئِيسِيَّةِ. وَطارَدُوهُمْ حَتَّى جِدْعُومَ، فَقَتَلُوا عِشْرِينَ ألفاً مِنْهُمْ هُناكَ.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

فَكانَ كُلُّ الَّذِينَ قُتِلُوا فِي ذَلِكَ اليَومِ خَمسَةً وَعِشْرِينَ ألفَ رَجُلٍ مِنْ حَمَلَةِ السُّيُوفِ، كُلُّهُمْ مُحارِبُونَ شُجعانٌ.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

لَكِنَّ سِتَّ مِئَةِ رَجُلٍ مِنْهُمْ دارُوا وَهَرَبُوا إلَى البَرِّيَّةِ، إلَى صَخرَةِ رِمُّونَ. وَبَقُوا هُناكَ مُدَّةَ أربَعِ أشهُرٍ.

48 А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

فَعادَ بَنُو إسْرائِيلَ لِلهُجُومِ عَلَى بَنِي بَنْيامِيْنَ، وَقَتَلُوهُمْ بِسُيُوفِهِمْ. قَتَلُوا فِي كُلِّ مَدِينَةٍ كُلَّ ما وَجَدُوهُ مِنْ بَشَرٍ وَمِن حَيواناتٍ. وَأحْرَقُوا جَميعَ المُدُنِ الَّتِي مَرُّوا بِها.