1 П ідійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?

فِي ذَلِكَ الوَقتِ، أتَى التَّلامِيذُ إلَى يَسُوعَ وَسَألوهُ: «مَنْ هُوَ الأعظَمُ فِي مَلَكُوتِ السَّماواتِ؟»

2 В ін же дитину покликав, і поставив її серед них,

حِينَئِذٍ دَعا يَسُوعُ طِفلاً إلَيهِ، وَأوقَفَهُ فِي وَسَطِهِمْ،

3 т а й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

وَقالَ: «أقولُ الحَقَّ لَكُمْ، ما لَمْ تَتَغَيَّرُوا وَتَصِيرُوا كَأطفالٍ، فَلَنْ تَدخُلُوا مَلَكُوتَ السَّماواتِ.

4 О тже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

لِذَلِكَ مَنْ يَتَواضَعُ كَهَذا الطِّفلِ الصَّغِيرِ فَإنَّهُ يَكُونُ الأعظَمُ فِي مَلَكُوتِ السَّماواتِ.

5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

وَمَنْ يَقبَلُ طِفلاً كَهَذا باسمِي فَإنَّما يَقبَلُني.» تَحذيرٌ مِنَ العَثَرات

6 Х то ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...

«أمّا مَنْ يُعثِرُ أحَدَ هَؤُلاءِ الصِّغارِ المُؤْمِنِينَ بِي، فَسَيَكُونُ أفضَلَ لَهُ لَوْ أنَّ حَجَرَ الرَّحَى وُضِعَ حَولَ رَقَبَتِهِ، وَأُلقِيَ بِهِ فِي البَحرِ فَغَرِقَ!

7 В ід спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

وَيلٌ لِلعالَمِ مِنْ هَذِهِ العَثَراتِ الَّتي لا بُدَّ أنْ تأتي، لَكِنْ وَيلٌ لِلَّذِينَ يَتَسَبَّبونَ بِها!

8 К оли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

«لِذَلِكَ إنْ كانَتْ يَدُكَ أوْ رِجلُكَ تَدْفَعُكَ إلَى الخَطِيَّةِ، فَاقطَعْها وَألقِها بَعِيداً عَنْكَ! مِنَ الأفضَلِ أنْ تَدخُلَ الحَياةَ الأبَدِيَّةَ مَقطُوعَ اليَدِ أوْ الرِّجلِ، مِنْ أنْ يَكُونَ لَكَ يَدانِ أوْ رِجلانِ اثْنَتانِ وَتُلْقَى إلَى النّارِ الأبَدِيَّةِ.

9 І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

وَإنْ كانَتْ عَينُكَ تَدْفَعُكَ إلَى الخَطِيَّةِ، فَاقلَعْها وَألقِها بَعِيداً عَنْكَ! فَإنَّهُ مِنَ الأفضَلِ أنْ تَدخُلَ الحَياةَ بِعَينٍ واحِدَةٍ، مِنْ أنْ يَكُونَ لَكَ عَينانِ اثْنَتانِ وَتُلْقَى إلَى نارِ جَهَنَّمَ.» الخَرُوفُ الضّالّ

10 С тережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

وَقالَ يَسُوعُ: «احذَرُوا مِنْ أنْ تَستَخِفوا بِأحَدِ تَلامِيذِي البُسَطاءِ. لِأنِّي أُخبِرُكُمْ أنَّ المَلائِكَةَ المُوكَلَةَ بِحِمايَتِهِمْ يَرَونَ وَجهَ أبِي الَّذِي فِي السَّماءِ دائِماً.

11 С ин бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

لِأنَّ ابنَ الإنسانَ جاءَ لِكَي يُخَلِّصَ الضّائِعِيْنَ.

12 Я к вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

«فَماذا تَقولونَ فِي رَجُلٍ لَهُ مِئَةُ خَرُوفٍ، فَضَلَّ مِنْها واحِدٌ، ألا يَترُكُ التِّسْعَةَ وَالتِّسْعِينَ خَرُوفاً عَلَى الجَبَلِ لِيَذْهَبَ وَيَجِدَ الخَرُوفَ الَّذِي ضَلَّ؟

13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.

أقولُ الحَقَّ لَكُمْ، إنَّهُ عِندَما يَجِدُهُ، سَيَكُونُ أكثَرَ سَعادَةً بِهِ مِنْ سَعادَتِهِ بِالتِّسْعَةِ وَالتِّسْعِينَ خَرُوفاً الَّتِي لَمْ تَضِلّْ.

14 Т ак волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

هَكَذا أيضاً لا يُرِيدُ أبُوكُمُ الَّذِي فِي السَّماءِ أنْ يَهلِكَ واحِدٌ مِنْ تَلامِيذِي البُسَطاءِ هَؤُلاءِ. صالِحْ أخاك

15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

«إذا أخطَأ أخُوكَ إلَيكَ، فَاذْهَبْ إلَيهِ وَتَحَدَّثْ مَعْهُ عَلَى انفِرادٍ. فَإنِ استَمَعَ إلَيكَ، تَكُونُ قَدْ رَبِحْتَ أخاكَ.

16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

وَلَكِنْ إنْ لَمْ يَستَمِعْ إلَيكَ، خُذْ واحِداً أوْ اثْنَينِ مَعَكَ، حَتَّى يَكونَ الكَلامُ بِشَهادَةِ شاهِدَينِ أوْ ثَلاثَةٍ.

17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

فَإنْ رَفَضَ الاسْتِماعَ إلَيهِما، أخبِرِ الكَنِيسَةَ. فَإنْ رَفَضَ الاسْتِماعَ إلَى الكَنِيسَةِ، حِينَئِذٍ عَلَيكَ أنْ تُعامِلَهُ كَما تُعامِلُ عابِدَ الأوثانِ وَجامِعَ الضَّرائِبِ.

18 П оправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.

«أقولُ الحَقَّ لَكُمْ، إنَّ كُلَّ ما تَربِطُونَهُ عَلَى الأرْضِ يَكُونُ مَربُوطاً فِي السَّماءِ. وَكُلُّ ما تَحُلُّونَهُ عَلَى الأرْضِ يَكُونُ مَحلُولا فِي السَّماءِ.

19 Щ е поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

أقولُ الحَقَّ لَكُمْ، إنِ اتَّفَقَ اثْنانِ مِنْكُمْ عَلَى أيِّ أمْرٍ تُصَلُّونَ لِأجلِهِ، فَإنَّ أبِي الَّذِي فِي السَّماءِ سَيُحَقِّقُهُ لَهُما.

20 Б о де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.

لِأنَّهُ إنِ اجتَمَعَ اثْنانِ أوْ ثَلاثَةٌ باسْمِي، فَأنا أكُونُ بَينَهُمْ.» المُسامَحَةُ بِلا حُدود

21 П етро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?

ثُمَّ جاءَ بُطرُسُ إلَى يَسُوعَ وَقالَ لَهُ: «يا رَبُّ كَمْ مَرَّةً أسمَحُ لِأخِي بِأنْ يُخطِئَ إلَيَّ، وَمَعْ هَذا أُسامِحُهُ؟ أَأُسامِحُهُ إلَى سَبْعِ مَرّاتٍ؟»

22 І сус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

فًقالَ لَهُ يَسُوعُ: «لَيسَ إلَى سَبْعِ مِرّاتٍ فَقَطْ، بَلْ حَتَّى إلَى سَبعِينَ مَرَّةٍ، وَفي كُلِّ مَرَّةٍ سَبْعُ مَرّاتٍ!»

23 Т им то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

«لِذَلِكَ يُمكِنُ تَشبِيهُ مَلَكُوتِ السَّماواتِ بِمَلِكٍ قَرَّرَ تَصفِيَةَ حِساباتِهِ مَعَ عَبِيدِهِ.

24 К оли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

وَلَمّا بَدَأ بِتَصفِيَةِ حِساباتِهِ، أُحضِرَ إلَيهِ رَجُلٌ مَديُونٌ لَهُ بِمَبلَغٍ ضَخْمٍ جِدّاً.

25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

وَإذْ لَمْ يَكُنْ يَملِكُ ما يَسُدُّ بِهِ الدَّينَ، قَرَّرَ السَّيِّدُ أنْ يُباعَ المَديُونُ مَعَ زَوجَتِهِ وَأطفالِهِ وَكُلِّ ما يَملِكُهُ، وَأنْ يُستَخدَمَ الثَّمَنُ لِسَدادِ الدَّينِ.

26 Т оді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

«حِينَئِذٍ سَجَدَ العَبْدُ عَلَى رُكبَتَيهِ أمامَ المَلِكِ، وَتَوَسَّلَ إلَيهِ وَهوَ يَقولُ: ‹تَمَهَّلْ عَلَيَّ، وَسَأدفَعُ لَكَ كُلَّ الدَّينِ.›

27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

فَأشفَقَ السَّيِّدُ عَلَيهِ، وَألغَى عَنْهُ الدَّينَ كامِلاً وَتَرَكَهُ يَذْهَبُ.

28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

«وَبَينَما هُوَ ذاهِبٌ، وَجَدَ أحَدَ رِفاقِهِ العَبِيدِ، وَكانَ مَديُوناً لَهُ بِمَبلَغٍ زَهِيدٍ. فَأمسَكَ بِعُنْقِهِ وَابتَدَأ يَخنُقُهُ وَيَقُولَ لَهُ: ‹سُدَّ ما عَلَيكَ مِنْ دَينٍ لِي.›

29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

فَسَجَدَ العَبْدُ عَلَى رُكبَتَيهِ أمامَهُ، وَتَوَسَّلَ إلَيهِ وَهوَ يَقولُ: ‹تَمَهَّلْ عَلَيَّ، وَسَأدفَعُ ما عَلَيَّ.›

30 Т а той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.

«وَلَكِنَّهُ رَفَضَ ذَلِكَ، بَلْ أخَذَهُ وَألقاهُ إلَى السِّجْنِ حَتَّىْ يَدفَعَ كُلَّ دَينِهِ.

31 Я к побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

وَعِندَما رَأى العَبِيدُ الآخَرُونَ ما حَدَثَ حَزِنُوا جِدّاً، وَذَهَبُوا لِيُخبِرُوا سَيِّدَهُمْ بِكُلِّ ما حَدَثَ.

32 Т оді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

«فَدَعاهُ سَيِّدُهُ وَقالَ لهُ: ‹أيُّها العَبْدُ الشِّرِّيرُ، أما سامَحْتُكَ بِكُلِّ الدَّينِ الَّذِي عَلَيكَ لِأنَّكَ تَوَسَّلْتَ إلَيَّ.

33 Ч и й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

أما كانَ عَلَيكَ أنْ تَرحَمَ العَبْدَ رَفِيقَكَ كَما رَحَمْتُكَ أنا أيضاً؟›

34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

وَغَضِبَ سَيِّدُهُ جَدّاً، وَسَلَّمَهُ لِيُعاقَبَ حَتَّى يَدفَعَ كُلَّ دَينِهِ.

35 Т ак само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

«هَكَذا سَيُعامِلُكُمْ أبِي السَّماوِيُّ أيضاً، ما لَمْ يُسامِحْ كُلُّ واحِدٍ مِنْكُمْ أخاهُ مِنْ قَلْبِهِ.»