1 Й оаш був віку семи років, коли зацарював, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Цівія, з Беер-Шеви.

كانَ يُوآشُ فِي السّابِعَةِ مِنْ عُمْرِهِ عِندَما تَوَلَّى الحُكمَ، وَحَكَمَ أربَعِينَ سَنَةً في مَدينَةِ القُدْسِ. وَاسْمُ أُمِّهِ ظَبْيَةُ، وَهيَ مِنْ بِئْرِ السَّبعِ.

2 І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні священика Єгояди.

وَعَمِلَ يُوآشُ ما يُرضِي اللهَ طَوالَ حَياةِ الكاهن يَهُوياداعَ.

3 І взяв йому Єгояда дві жінки, а той породив синів та дочок.

وَاختارَ يَهُوياداعُ زَوجَتَينِ ليُوآشَ. فَأنجَبَ يُوآشُ أولاداً وَبَناتٍ.

4 І сталося по тому, було в Йоашевому серці відновити Господній дім.

وَبَعدَ مُدَّةٍ قَرَّرَ يُوآشُ أنْ يُرَمِّمَ بَيتَ اللهِ.

5 І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: Підіть по Юдиних містах, і збирайте з усього Ізраїля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви будете спішити в цій справі! Та не спішилися Левити.

فَدَعَى الكَهَنَةَ وَالَّلاوِيِّينَ مَعاً. وَقالَ لَهُمُ: «اذهَبُوا إلَى مُدُنِ يَهُوذا وَاجمَعُوا المالَ الَّذِي يَدفَعُهُ بَنُو إسْرائِيلَ كُلَّ سَنَةٍ. أنفِقُوا ذَلِكَ المالَ فِي تَرْمِيمِ بَيتِ إلَهِكُمْ، وَعَجِّلُوا بِذَلِكَ.»

6 І покликав цар Єгояду, голову священиків, і сказав до нього: Чому ти не жадаєш від Левитів, щоб приносили з Юди та з Єрусалиму дарунки, за постановою Мойсея, раба Господнього, та Ізраїлевого збору на скинію свідоцтва?

فَاسْتَدْعَى المَلكُ يُوآشُ رَئيسَ الكَهَنَةِ يَهُوياداعَ، وَقالَ لَهُ: «لِماذا لَمْ تَطلُبْ منَ الَّلاوِيِّينَ أنْ يُحضِرُوا مَبلَغَ الضَّرِيبَةِ مِنْ يَهُوذا وَالقُدسِ؟ فَقَدْ سَبَقَ أنْ استَخدَمَ مُوسَى خادِمُ اللهِ وَبَنُو إسْرائِيلَ مَبلَغَ الضَّرِيبَةِ لِبِناءِ خَيمَةِ الاجْتِماعِ.»

7 Б о сини нечестивої Аталії вломилися були до Божого дому, і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів.

وَكانَ أبناءُ عَثَلْيا الشِّرِّيرَةِ قَدْ سَطُوا عَلَى بِيتِ اللهِ. وَأخَذُوا الآنِيَةَ المُقَدَّسَةَ المُستَخدَمَةَ فِي عِبادَةِ اللهِ وَاستَخدَمُوها لِعبادَةِ آلِهَةِ البَعلِ.

8 І сказав цар, і зробили одну скриньку, і поставили її в брамі Господнього дому назовні.

وَأصدَرَ المَلِكُ يُوآشُ أمْراً بِصُنْعِ صُندُوقٍ وَوَضْعِهِ خارِجَ البَوّابَةِ عِندَ بَيتِ اللهِ.

9 І проголосили в Юді та в Єрусалимі приносити для Господа даток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб.

ثُمَّ أذاعَ الَّلاوِيُّونَ إعلاناً فِي يَهُوذا وَالقُدسِ. فَنادُوا أنَّ عَلَى الشَّعبِ أنْ يُحضِرُوا مَبلَغَ الضَّرِيبَةِ للهِ. وَهُوَ مَبلَغُ الضَّرِيبَةِ الَّتِي فَرَضَها مُوسَى عَبدُ اللهِ عَلَى بَنِي إسْرائِيلَ فِي البَرِّيَّةِ.

10 І раділи всі зверхники та ввесь народ, і приносили й кидали до скриньки, аж поки вона наповнилася.

فَفَرِحَ كُلُّ القادَةِ وَالشَّعْبِ، وَصارُوا يَضَعُونَ مِنْ مالِهِم فِي الصُّنْدُوقِ حَتَّى يَمْتَلِئَ.

11 І бувало того часу, коли Левити приносили скриньку на царський перегляд, і як вони бачили, що численне те срібло, то приходив царський писар та призначений від священика-голови, і вони випорожнювали скриньку. Потім відносили її, і повертали її на її місце. Так робили вони день-у-день, і зібрали дуже багато срібла.

وَكانَ الَّلاوِيُّونَ يَأخُذُونَ الصُّنْدُوقَ إلَى الوُكَلاءِ الَّذِينَ انتَدَبَهُمُ المَلِكُ. وَعندَما يَرَوْنَ أنَّ الصُّنْدُوقَ مُمتَلئٌ مالاً، كانَ كاتِبُ المَلِكِ وَالوَكِيلُ المُنتَدَبُ مِنْ رَئِيسِ الكَهَنَةِ يَأتِيانِ وَيَأخُذانِ المالَ مِنَ الصُّنْدُوقِ، ثُمَّ يُعِيدانِهِ إلَى مَكانِهِ. وَكَرَّرُوا هَذا الأمرَ مَرّاتٍ كَثِيرَةً، فَجَمَعُوا مالاً كَثِيراً.

12 А цар та Єгояда давали його тим, що робили працю роботи Господнього дому, і все наймали каменярів та теслів, щоб відновлювати дім Господній, а також тим, що обробляли залізо та мідь на зміцнення Господнього дому.

ثُمَّ كانَ المَلِكُ يُوآشُ وَيَهُوياداعُ يَدْفَعُونَ أُجُورَ العُمّالِ الَّذِينَ كانُوا يَشتَغِلُونَ فِي بَيتِ اللهِ. فَقَدِ اسْتَأْجَرَ العامِلُونَ عَلَى بَيتِ اللهِ نَحّاتِي خَشَبٍ وَنَجّارِينَ لِكَي يُعِيدُوا بِناءَ بَيتِ اللهِ. وَاستَأجَرُوا أيضاً عُمّالاً ماهِرينَ فِي استِخدامِ الحَدِيدِ وَالبُرونْزِ فِي الهَيكَلِ.

13 І працювали робітники, і чинилася направа працею їхньої руки. І поставили вони Божий дім на міру його, і зміцнили його.

وَقامَ العامِلونَ بِعَمَلِهِمْ عَلَى أفْضَلِ وَجْهٍ. فَكانَ التَرْمِيمُ يَتَقَدَّمُ شَيئاً فَشَيئاً. فَقَدْ بَنَوْا بِيتَ اللهِ حَسَبَ تَصْمِيمِهِ السّابِقِ، وَقَوُّوهُ.

14 А коли покінчили, вони принесли перед царя та Єгояду решту срібла. І поробили вони з нього речі для Господнього дому, речі для служби та для жертвоприношення, і ложки, і посуд золотий та срібний. І приносили цілопалення в Господньому домі завжди, по всі дні Єгояди.

وَلَمّا أكمَلَ العُمّالُ عَمَلَهُمْ، جَلَبُوا المالَ المُتَبَقِّيَ إلَى المَلِكِ وَيَهُوياداعَ. فَاسْتُخْدِمَ ذَلِكَ المالُ فِي عَمَلِ أغراضٍ وَأدَواتٍ لِبَيتِ اللهِ. فَاسْتُخْدِمَتْ تلكَ الأغراضُ وَالأدَواتُ فِي الخِدمَةِ فِي الهَيكَلِ وَفِي تَقدِيم الذَّبائِحِ الصّاعِدَةِ. وَصَنَعُوا طاساتٍ وَأدَواتٍ أُخْرَى مِنَ الذَّهَبِ وَالفِضَّةِ. وَكانَ الكَهَنَةُ يُقَدِّمُونَ الذَّبائِحَ فِي بَيتِ اللهِ طَوالَ حَياةِ يَهُوياداعَ.

15 І постарів Єгояда, і наситився днями й помер. Він був віку ста й тридцяти літ, коли помер.

وَشاخَ يَهُوياداعُ. وَماتَ بَعدَ أنْ شَبِعَ مِنَ الأيّامِ، إذْ بَلَغَ المِئَةِ وَالثَّلاثِينَ سَنَةً مِنَ العُمرِ.

16 І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму.

وَدَفَنَ الشَّعبُ يَهُوياداعَ في مَدِينَةِ داوُدَ مَعَ المُلُوكِ. وَقَدْ دَفَنُوهُ هُناكَ إكراماً لَهُ، لِأنَّهُ فَعَلَ الكَثيرَ فِي حَياتهِ لِخَيرِ إسْرائِيلَ وَلِخَيرِ اللهِ وَبَيْتِهِ. يُوآشُ يَفعَلُ الشَّرّ

17 А по Єгоядиній смерті прийшли князі Юдині, і поклонилися цареві. Тоді цар їх послухав.

وَبَعدَ مَوتِ يَهُوياداعَ، جاءَ قادَةُ يَهُوذا وَانْحَنُوا احتِراماً لِلمَلِكِ يُوآشَ. فَاسْتَمَعَ المَلِكُ إلَى نَصِيحَةِ هَؤُلاءِ القادَةِ.

18 І покинули вони дім Господа, Бога своїх батьків, та й служили Астартам та божкам. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину.

فَتَرَكُوا بَيْتَ اللهِ ، إلَهِ آبائِهِمْ. وَراحُوا يَعبُدُونَ أعمِدَةَ عَشْتَرُوتَ وَأصناماً أُخْرَى. فَغَضِبَ اللهُ عَلَى أهلِ يَهُوذا وَالقُدسِ بِسَبَبِ الذَّنبِ العَظِيمِ الَّذِي ارْتَكَبَهُ المَلِكُ وَالقادَةُ.

19 І послав Він між них пророків, щоб привернути їх до Господа, і вони свідчили проти них, та ті не слухались.

وَأرسَلَ أنبِياءً إلَى الشَّعبِ لِكَي يُعِيدَهُمْ إلَى اللهِ. وَقَدْ شَهِدَ الأنبِياءُ ضِدَّ أُولَئِكَ القادَةِ، فَلَمْ يُصغِ الشَّعبُ للأنبِياءِ.

20 А Дух Господній огорнув Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед народом та й сказав до них: Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не матимете успіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!...

فَحَلَّ رُوحُ اللهِ عَلَى زَكَرِيّا بْنِ يَهُوياداعَ الكاهِنِ. فَوَقَفَ أمامَ الشَّعبِ وَقالَ: «هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹لِماذا تَتَجاهَلُونَ وَصايا اللهِ فَتَفْشَلُونَ؟ تَرَكْتُمْ اللهَ فَتَرَكَكُمْ!›»

21 І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому...

لَكِنَّ الشَّعبُ تآمَرَ عَلَى زَكَرِيّا. وَبَأمْرٍ مِنَ المَلِكِ، رَجَمَ الشَّعبُ زَكَرِيّا بِالحِجارَةِ حَتَّى ماتَ فِي ساحَةِ بَيتِ اللهِ.

22 І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!...

وَلَمْ يَتَذَكَّرِ المَلِكُ يُوآشُ فَضلَ يَهُوياداعَ أبِي زَكَرِيّا عَلَيهِ. فَقَتَلَ زَكَرِيّا بْنَ يَهُوياداعَ. فَقالَ زَكَرِيّا وَهُوَ يَلفُظُ أنفاسَهُ الأخِيرَةَ ليُوآشَ: «تَيَقَّنْ مِنْ أنَّ اللهَ يَرَى ما تَفعَلُهُ وَأنَّهُ سَيُعاقِبُكَ!»

23 І сталося наприкінці року, прийшло на нього сирійське військо, і прибули до Юди та до Єрусалиму, і позабивали всіх зверхників народу, а всю здобич із них послали цареві в Дамаск.

وَفِي نهايَةِ السَّنَةِ هَجَمَ الجَيشُ الأرامِيُّ عَلَى يُوآشَ. فَهاجَمُوا يَهُوذا وَالقُدسَ وَقَتَلُوا قادَةَ الشَّعبِ. وَنَهَبُوا كُلَّ كُنُوزِ المَلِكِ وَأخَذُوها إلَى مَلِكِ دِمَشقَ.

24 Х оч з малою кількістю людей прийшло сирійське військо, проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу, бо ті покинули Господа, Бога батьків своїх. А над Йоашем вони виконали присуд.

لَمْ يَكُنِ الجَيْشُ الأرامِيُّ المُهاجمُ كَبِيراً، لَكِنَّ اللهَ نَصَرَهُ عَلَى جَيشِ يَهُوذا الكَبِيرِ. لِأنَّ شَعبَ يَهُوذا تَرَكُوا اللهَ ، إلَهَ آبائِهِمْ، فَعُوقِبَ يُوآشُ.

25 А коли вони відійшли від нього, позоставивши його в тяжких хворобах, змовилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди, і забили його на ліжку його, і він помер... І поховали його в Давидовому Місті, та не поховали його в гробах царських.

تَرَكَ الجَيشُ الأرامِيُّ يُوآشَ مُصاباً إصابَةً بَلِيغَةً. فَتَآمَرَ عَلَى يُوآشَ خُدّامُهُ أنفُسُهُمْ لِأنَّهُ قَتَلَ زَكَرِيّا بْنَ يَهُوياداعَ الكاهنِ. جاءُوا إلَيهِ فِي فِراشِهِ وَقَتَلُوهُ. وَبَعدَ أنْ ماتَ يُوآشُ، دَفَنَهُ الشَّعبُ فِي مَدِينَةِ داوُدَ. لَكِنَّهُمْ لَمْ يَدفِنُوهُ فِي القُبُور المَلَكِيَّةِ.

26 А оце змовники на нього: Завад, син аммонітянки Шім'ат, і Єгозавад, син моавітянки Шімріт.

وَهَذانِ هُما الخادِمانِ الَّلذانِ تَآمَرا عَلَيهِ: زابادُ بْنُ شِمْعَةَ العَمُّونِيَّةِ، وَيَهُوزابادُ بْنُ شِمْرِيتَ المُوآبِيَّةِ.

27 А сини його, і великість тягару, покладеного на нього, і відбудова Божого дому, ото вони описані в викладі Книги Царів. А замість нього зацарював син його Амація.

أمّا قِصَصُ أبنائِه وَالنُبُوَّاتُ العَظيمَةُ ضِدَّهُ، وَبِناؤُهُ لِبِيتِ اللهِ، فَمَكتُوبَةٌ فِي كتاب تَفسيرِ المُلُوكِ. وَخَلَفَهُ ابنُهُ أمَصْيا عَلَى العَرْشِ.