1 Б ув чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.

كانَ هُناكَ رَجُلٌ فِي بِلادِ عُوصٍ اسْمُهُ أيُّوبُ. وَكانَ ذَلِكَ الرَّجُلُ نَزِيهاً وَمُستَقِيماً، يَتَّقِي اللهَ وَيَبتَعِدُ عَنِ الشَرِّ.

2 І народилися йому семеро синів та три дочки.

وَقَد وُلِدَ لَهُ سَبعَةُ أولادٍ وَثَلاثُ بَناتٍ.

3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

وَكانَ يَمتَلِكُ سَبعَةَ آلافِ خَرُوفٍ وَماعِزٍ، وَثَلاثَةَ آلافِ جَمَلٍ، وَخَمسَ مِئَةِ زَوجٍ مِنَ الثِّيرانِ، وَخَمْسَ مِئَةِ حِمارٍ، وَخُدّاماً كَثِيرِينَ، فَكانَ أغنَى سُكّانِ المَشرِقِ.

4 А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.

وَكُلَّ يَومٍ، كانَ يأتي دَورُ أحَدِ أولادِهِ لِيُقيمَ وَليمَةً فِي بَيتِهِ، وَيَدْعُو أخَواتِهِ الثَّلاثَ لِيَأكُلْنَ وَيَشرَبْنَ مَعَهُمْ.

5 І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

وَعِندَ انتِهاءِ كُلِّ وَلِيمَةٍ، كانَ أيُّوبُ يُكَرِّسُهُمْ. فَكانَ يَنهَضُ باكِراً فِي الصَّباحِ وَيُقَدِّمُ ذَبائِحَ بِعَدَدِ أبنائِهِ وَبَناتِهِ. لأنَّ أيُّوبَ كَانَ يَقُولُ فِي نَفسِهِ: «رُبَّما أخطَأ أبنائِي فَلَعَنُوا اللهَ فِي قُلُوبِهِمْ.» وَمارَسَ أيُّوبُ هَذا الأمرَ دائِماً.

6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.

وَذاتَ يَومٍ دَخَلَتِ المَلائِكَةُ لِتَقِفَ فِي حَضْرَةِ اللهِ ، وَكانَ الشَّيطانُ أيضاً بَينَهُمْ.

7 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.

فَقالَ اللهُ لِلشَّيطانِ: «مِنْ أينَ جِئتَ؟» فَأجابَ الشَّيطانُ اللهَ: «مِنَ التَّجَوُّلِ هُنا وَهُناكَ فِي الأرْضِ وَالتَّمَشِّي فِيها.»

8 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.

فَسَألَ اللهُ الشَّيطانَ: «هَلْ لاحَظتَ أنَّهُ لا يُوجَدُ فِي الأرْضِ مَثِيلٌ لِعَبدِي أيُّوبَ فِي نَزاهَتِهِ وَاستِقامَتِهِ وَتَقواهُ وَخَوْفِهِ اللهَ وَابتِعادِهِ عَنِ الشَّرِّ؟»

9 І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?

فَأجابَ الشَّيطانُ اللهَ: «وَهَلْ يَخافُ أيُّوبُ اللهَ بِلا مُقابِلٍ؟

10 Ч и ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.

ألَمْ تُسَيِّجْ حَولَهُ وَحَولَ بَيتِهِ وَحَولَ كُلِّ ما يَملُكُهُ؟ لَقَدْ جَعَلْتَهُ ناجِحاً وَوَسَّعتَ مُمتَلَكاتِهِ فِي الأرْضِ كَثِيراً.

11 А ле простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

لَكِنْ لَو مَدَدْتَ يَدَكَ وَأفْسَدْتَ كُلَّ ما لَهُ، فَسَيَلعَنُكَ فِي وَجْهِكَ!»

12 І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.

فَقالَ اللهُ لِلشَّيطانِ: «افعَلْ ما شِئتَ بِأيِّ شَيءٍ يَملِكُهُ، لَكِنْ لا تُؤذِ جَسَدَهُ.» فَخَرَجَ الشَّيطانُ مِنْ حَضْرَةِ اللهِ. أيُّوبُ يفقدُ أملاكَه وَأولادَه

13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,

وَذاتَ يَوْمٍ كانَ أولادُ أيُّوبَ وَبَناتُهُ يَأكُلُونَ وَيَشرَبُونَ النَّبِيذَ فِي بَيتِ ابنِهِ البِكرِ.

14 т о прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.

فَجاءَ إلَى أيُّوبَ رَسُولٌ يَقُولُ لَهُ: «كُنّا نَحرُثُ الأرْضَ بِالثِّيرانِ، وَكَانَتِ الحَمِيرُ تَرعَى إلَى جانِبِها.

15 А ж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

فَهَجَمَ عَلَيها بَعضُ السَّبَئيِّينَ وَسَلَبُوها. وَقَتَلُوا بِسُيُوفِهِمِ الحُرّاسَ. وَقَدْ هَرَبتُ وَحدِي لِأنقُلَ إلَيكَ الخَبَرَ.»

16 В ін ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...

وَبَينَما كانَ ذَلِكَ الرَّسُولُ يَتَكَلَّمُ، وَصَلَ رَسُولٌ آخَرُ يَقُولُ: «نَزَلَتْ صاعِقَةٌ مِنَ السَّماءِ وَالتَهَمَتِ الخِرافَ وَالماعِزَ وَالحُرّاسَ. وَقَد هَرَبْتُ وَحدِي لِأنقُلَ إلَيكَ الخَبَرَ.»

17 В ін ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

وَبَينَما كانَ ذَلِكَ الرَّسُولُ يَتَكَلَّمُ، وَصَلَ رَسُولٌ آخَرُ يَقُولُ: «هَجَمَ بَعضُ الكَلدانِيِّينَ فِي ثَلاثِ فِرَقٍ عَلَى الجِمالِ وَأخَذُوها، وَقَتَلُوا بِسُيُوفِهِمِ الحُرّاسَ. وَقَدْ هَرَبْتُ وَحدِي لِأنقُلَ إلَيكَ الخَبَرَ.»

18 П оки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.

وَبَينَما كانَ ذَلِكَ الرَّسُولُ يَتَكَلَّمُ، وَصَلَ رَسُولٌ آخَرُ يَقُولُ: «كانَ أبناؤُكَ وَبَناتُكَ يَأكُلُونَ وَيَشرَبُونَ النَّبِيذَ فِي بَيتِ أخِيهِمِ الأكبَرِ، بِكْرِكَ،

19 А ж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

فَهَبَّتْ عاصِفَةٌ شَدِيدَةٌ عَبرَ الصَّحراءِ وَضَرَبَتِ البَيتَ كُلَّهُ، فَانْهارَ عَلَى أبنائِكَ وَبَناتِكَ فَماتُوا جَمِيعاً، وَقَد هَرَبتُ وَحدِي لِأنقُلَ إلَيكَ الخَبَرَ.»

20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,

فَنَهَضَ أيُّوبُ وَشَقَّ ثَوبَهُ حُزناً. ثُمَّ حَلَقَ رَأسَهُ وَارتَمَى عَلَى الأرْضِ وَسَجَدَ مِراراً.

21 т а й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!

وَقالَ: «عُرْياناً خَرَجتُ مِنْ بَطنِ أُمِّي، وَعُرْياناً سَأعُودُ. اللهُ أعطَى، وَاللهُ أخَذَ. فَلِيَتَبارَكِ اسْمُ اللهِ.»

22 П ри всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

فَلَمْ يَرتَكِبْ أيُّوبُ إثماً فِي كُلِّ هَذا، وَلَمْ يَتَّهِمِ اللهَ بِالظُّلْمِ!