1 С ин мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.

هَذِهِ أمثالُ سُلَيْمانَ: الابنُ الحَكِيمُ يُفرِحُ أباهُ، وَالابنَ الجاهِلُ يُحزِنُ أُمَّهُ.

2 Н е поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.

الكُنُوزُ الَّتِي تُجمَعُ بِأعْمالٍ شِرِّيرةٍ لا تنفَعُ، أمّا البِرُّ وَالصَّلاحُ فينجِّيانِ مِنَ المَوْتِ.

3 Н е допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.

لا يَدَعُ اللهُ الصِّدِّيقَ يَجُوعُ، لَكِنَّهُ يَمْنَعُ الأشْرارَ مِنْ تَحقِيقِ رَغَباتِهِمْ.

4 Л едача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.

الكَسلانُ يُصبِحُ فَقِيراً، وَمَنْ يَعمَلْ بِاجتِهادٍ يَغتَنِ.

5 Х то літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.

الرَّجُلُ العاقِلُ هُوَ الَّذِي يَحْصُدُ فِي الصَّيفِ، وَمَنْ يَنامُ وَقتَ الحَصادِ فَهُوَ رَجُلٌ مُخْزٍ.

6 Б лагословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.

يَضَعُ النّاسُ البَرَكاتِ عَلَى رَأسِ البارِّ، وَكَلامُ الشِّريرِ يُظهِرُ الخَيرَ وَيُبْطِنُ العُنْفَ.

7 П ам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.

ذِكرُ اسْمِ البارِّ بَرَكَةٌ، أمّا اسْمُ الشِّرِّيرِ فَسَيَفنَى.

8 З аповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.

الحَكِيمُ يَقبَلُ الوَصايا وَالتَّعلِيمَ، وَأمّا الَّذِي يَتَكَلَّمُ بِحَماقَةٍ فَسَيُدَمَّرُ.

9 Х то в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.

مَنْ يَسلُكُ باستَقامَةٍ يَعِيشُ آمِناً، وَمَنْ يَسلُكُ بِغَيرِ أمانَةٍ فَسَيُفتَضَحُ أمرُهُ.

10 Х то оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.

مَنْ يَغمِزُ بِعَينِهِ بِمَكْرٍ يُسَبِّبُ المَتاعِبَ، وَمَنْ يَتَكَلَّمُ بِالحَماقَةِ سَيُدَمَّرُ.

11 У ста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.

كَلامُ البارِّ يُنبُوعٌ لِلحَياةِ، وَكَلامُ الشِّريرِ يُظهِرُ الخَيرَ وَيُبْطِنُ العُنْفَ.

12 Н енависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.

الكُرهُ يُثِيرُ النِّزاعاتِ، أمّا المَحَبَّةُ فَتَستُرُ كُلَّ الأخطاءِ.

13 В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.

الفَهِيمُ يَتَكَلَّمُ بِالحِكْمَةِ، وَالعَصا هِيَ لِعِقابِ عَدِيمِ الفَهمِ.

14 П риховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.

الحَكِيمُ يَخْزِنُ المَعْرِفَةَ، أمّا كَلامُ الأحمَقِ فَهُوَ دَمارٌ يَقتَرِبُ.

15 М аєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.

ثَروَةُ الغَنِيِّ هِيَ مَدِينَتُهُ الحَصِينَةُ، وَهَلاكُ الفُقَراءِ فِي فَقرِهِمْ.

16 Д орібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.

أُجْرَةُ البّارِّ هِيَ الحَياةُ، أمّا رِبحُ الشِّرِّيرِ فَهُوَ لِلإثمِ.

17 Х то напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.

مَنْ يَسْتَمِعْ إلَى التَّعليمِ يَسلُكْ فِي طَريقِ الحَياةِ، وَمَنْ يَرفُضِ التَّأدِيبَ يَضِلَّ.

18 Х то ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.

الَّذِي يُخْفي كُرهَهُ قَدْ يَكونُ كاذِباً، وَمَنْ يتَكَلَّمُ ضِدَّ الآخَرينَ فَهُوَ أحْمَقُ.

19 Н е бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

عِندَما يَكثُرُ الكَلامُ يَكثُرُ الخَطَأُ، أمّا الَّذِي يَضْبُطُ شَفَتَيهِ فَهُوَ عاقِلٌ.

20 Я зик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.

كَلامُ البارِّ كَالفِضَّةِ النَّقِيَّةِ، أمّا قَلبُ الشِّرِّيرِ فَقَليلُ القِيمَةِ.

21 П асуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.

كَلامُ البارِّ يُفَيدُ الكَثِيرَ مِنَ النّاسِ، أمّا الجاهِلُ فَيَمُوتُ لِأنَّهُ لا يَفهَمُ.

22 Б лагословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.

بَرَكَةُ اللهِ تُغنِي، وَلا يُضِيفُ اللهُ إلَيْها عَناءً.

23 Н ешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.

الجاهِلُ يَتَمَتَّعُ بِالخَطِيَّةِ، أمّا العاقِلُ فَيَتَمَتَّعُ بِالحِكْمَةِ.

24 Ч ого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.

ما يَخافُ مِنهُ الأشرارُ يَأتِيهِمْ، وَما يَتَمَنّاهُ البارُّ سَيَنالُهُ.

25 Я к буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.

عِندَما تَمُرُّ العاصِفَةُ سَيَختَفِي الشِّرِّيرُ، أمّا البارُّ فَسَيَثبُتُ إلَى الأبَدِ.

26 Я к оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.

مِثلُ الخَلِّ لِلأسنانِ، وَمِثلُ الدُخانِ لِلعَينِ، هَكَذا الكَسْلانُ للَّذِي يُرسِلُهُ.

27 С трах Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.

مَخافَةُ اللهِ تَزِيدُ طُولَ الحَياةِ، أمّا حَياةُ الأشرارِ فَتَقْصُرُ.

28 С подівання для праведних радість, а надія безбожних загине.

رَجاءُ الصِّدِّيقِينَ يَجعَلُهُمْ فَرِحِينَ، أمّا أمَلُ الأشرارِ فَسَيَزُولُ.

29 Д орога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.

طَرِيقُ اللهِ حِصنٌ للمُسْتَقِيمينَ، وَلَكِنَّهُ يُهلِكُ فاعِلِي الشِّرِّ.

30 П овік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.

البارُّ لا يَتَزَعزَعُ أبَداً، أمّا الشِّرِّيرُ فَلَنْ يَبقَى عَلَى هَذِهِ الأرْضِ.

31 У ста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.

كَلامُ البارِّ يُخْرِجُ حِكمَةً، أمّا كَلامُ الشِّرِّيرِ فَسَيَنتَهِي.

32 У ста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

كَلامُ البارِّ كُلُّهُ جَيِّدٌ، أمّا كَلامُ الشِّرِّيرِ فَكُلُّهُ كَذِبٌ وَانْحِرافٌ.