1 П існя прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

إنْ لَمْ يَكُنِ اللهُ هُوَ بانِي البَيتِ، فَكُلُّ تَعَبِ البَنّائِينَ بِلا فائِدَةٍ! وَإنْ لَمِ يَكُنِ اللهُ هُوَ الَّذِي يَحْرُسُ المَدِينَةَ، فَمُراقَبَةُ الحُرّاسِ بِلا فائِدَةٍ!

2 Д аремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!

وَلَيَسَتِ الفائِدَةُ فِي الخُرُوجِ باكِراً إلَى العَمَلِ، أو فِي السَّهَرِ مِنْ أجلِ لُقْمَةِ العَيْشِ. فَاللهُ يَعطِي أحِبّاءَهُ راحَةً.

3 Д іти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

الأبناءُ هِبَةٌ مِنَ اللهِ ، مُكافَأةٌ تَأْتِي مِنْ أحشاءِ الأُمِّ.

4 Я к стріли в руках того велетня, так і сини молоді:

كَسِهامٍ بِيَدَي مُحارِبٍ هُمُ الأولادُ الَّذِينَ يُرزَقُ المَرءُ بِهِمْ فِي شَبابِهِ.

5 б лаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

هَنِيئاً لِلمُحارِبِ الَّذِي مَلأ جُعبَتَهُ مِنهُمْ! لَدَى مُواجَهَةِ أعدائِهِمْ عِندَ بابِ المَدِينَةِ لَنْ يُخْزَوا.