1 С ину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

احفَظْ يا بُنَيَّ كَلِماتِي، وَاحرُسْ وَصايايَ كَكَنْزٍ فِي قَلْبِكَ.

2 б ережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

احفَظْها فَتَحيا، وَاحرُسْ تَعالِيمِي كَحَدَقَةِ عَينِكَ.

3 п рив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

اربِطْ وَصايايَ عَلَى أصابِعِكَ، وَاكتُبْها فِي قَلبِكَ.

4 Н а мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

قُلْ لِلحِكمَةِ: «أنتِ شَقِيقَتِي.» وَقُلْ لِلبَصِيرَةِ: «أنْتِ صَدِيقَتِي.»

5 щ об тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

فَيَحفَظاكَ مِنَ المَرأةِ الَّتِي خانَتْ زَوجَها، وَمِنَ لِسانِ الزّانِيَةِ المَعسُولِ.

6 Б о я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

فَإنِّي نَظَرْتُ مِنْ نافِذَةِ بَيتِي، مِنْ خِلالِ الشُّبّاكِ،

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

فَرَأيتُ بَينَ الفِتيانِ السُّذَّجِ شابّاً فَقَدَ عَقلَهُ تَماماً.

8 п роходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

كانَ يَمشِي فِي الشّارِعِ قُربَ بَيتِها، بَلْ يَتَّجِهُ إلَيهِ

9 к оли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

فِي وَقتِ الغُرُوبِ، وَفِي المَساءِ، وَعِندَ حُلُولِ الظَّلامِ.

10 А ж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

فَظَهَرَتْ فَجأةً امْرأةٌ تَقتَرِبُ مِنهُ في ثِيابِ عاهِرَةٍ، وَقَلبٍ ماكِرٍ.

11 г аласлива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

هِيَ امرَأةٌ صاخِبَةٌ مُتَمَرِّدَةٌ، لا تَستَقِرُّ فِي بَيتِها.

12 р аз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

تَراها في الشَّوارِعِ وَفِي السّاحاتِ، وَفِي كُلِّ زاوِيَةٍ تَتَرَقَّبُ صَيداً.

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

فَأمسَكَتْهُ وَقَبَّلَتْهُ، وَقالَتْ لَهُ بِقِلَّةِ حَياءٍ:

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

«قَدَّمْتُ ذَبائِحَ السَّلامِ وَالشُّكْرِ، وَأوفَيتُ اليَومَ بِنُذُورِي.

15 Т ому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

ثًمَّ جِئْتُ أبحَثُ عَنْكَ بِلَهفَةٍ، وَها قَدْ وَجَدتُكَ.

16 К илимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

قَدْ غَطَّيتُ سَرِيرِي بِالأغطِيَةِ المُلَوَّنَةِ مِنَ الكِتَّانِ المِصْرِيِّ.

17 п остелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

عَطَّرْتُ فِراشِي بِالمُرِّ وَالصَّبرِ وَالقِرفَةِ.

18 Х оди ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

فَتَعالَ لِنَشْرَبْ حُبّاً حَتَّى الصَّباحِ، وَلْنُمَتِّعْ أنفُسَنا بِالغَرامِ.

19 Б о вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

لِأنَّ زَوجِي لَيسَ فِي البَيتِ، فَقَدْ ذَهَبَ فِي رِحلَةٍ طَوِيلَةٍ.

20 в узлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

أخَذَ مَعَهُ مالاً كَثِيراً، وَلَنْ يَعُودَ قَبلَ مُنتَصَفِ الشَّهِرِ.»

21 П рихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

أقنَعْتَهُ بِكَثرَةِ كَلامِها المُغرِي، وَبِكَلامِها النّاعِمِ ضَلَّلَتْهُ.

22 в ін раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

فَفِي الحالِ تَبِعَها كَثَورٍ يُؤْخَذُ إلَى الذَّبحِ، وَكَغَزالٍ يَسِيرُ إلَى الفَخِّ،

23 я к той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

حَتَّى يَشُقَّ سَهمٌ كَبِدَهُ، وَهُوَ كَطائِرٍ يُسرِعُ إلَى المِصيَدَةِ، وَلا يَعلَمُ أنَّها سَتُكَلِّفُهُ حَياتَهُ.

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

وَالآنَ يا أبنائِي، استَمِعُوا إلَيَّ، وَاصغُوا إلَى كَلامِي.

25 Х ай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

لا تُحَوِّلُوا قُلُوبَكُمْ إلَى طُرُقِها، وَلا تَميلُوا نَحوَ دُرُوبِها.

26 б о вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

لِأنَّها أسقَطَتِ العَدِيدَ مِنَ الأقوِياءِ، وَضَحاياها كَثِيرُونَ.

27 Ї ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

بَيُتُها يُؤدِّي إلَى الهاوِيَةِ، وَيَنحَدِرُ إلَى حُجُراتِ المَوتِ.