1 І прийшов один із семи Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами.

ثُمَّ أتَى أحَدُ المَلائِكَةِ السَّبعَةِ الَّذِينَ مَعَهُمُ الآنِيَةُ السَّبعَةُ، وَقالَ لِي: «تَعالَ، سَأُرِيكَ جَزاءَ العاهِرَةِ المَعرُوفَةِ الَّتِي تَجلِسُ بِجِوارِ شَلّالاتِ المِياهِ.

2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі.

لَقَدْ زَنَى مُلُوكُ الأرْضِ مَعَها، وَسَكِرَ سُكّانُ الأرْضِ مِنْ خَمرِ زِناها.»

3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.

ثُمَّ حَمَلَنِي المَلاكُ إلَى البَرِّيَّةِ بِقُوَّةِ الرُّوحِ. وَهُناكَ رَأيتُ امْرأةً جالِسَةً عَلَى وَحشٍ أحمَرَ مُغَطَّىً بِالأسماءِ الَّتِي تُهينُ اللهَ، وَلَهُ سَبعَةُ رُؤُوسٍ وَعَشْرَةُ قُرُونٍ.

4 А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.

كانَتِ المَرأةُ تَرتَدِي ثِياباً أُرجُوانِيَّةً وَحَمراءَ، وَتَتَحَلَّى بِالذَّهَبِ وَالحِجارَةِ الكَرِيمَةِ وَاللُّؤلُؤِ. وَتَحمِلُ فِي يَدِها كُوباً ذَهَبِيَّةً مَلِيئَةً بِالشُّرُورِ وَبِقَذارَةِ زِناها.

5 А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі.

مَكتُوبٌ عَلَى جَبهَتِها لَقَبٌ رَمزِيٌّ: «مَدِينَةُ بابِلَ العَظِيمَةُ، أُمُّ العاهِراتِ، وَكُلِّ شُرُورِ الأرْضِ.»

6 І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.

وَرَأيتُ أنَّ المَرأةَ سَكرَى بِدَمِ المُؤمِنينَ المُقَدَّسِينَ، وَبِدَمِ الَّذِينَ ماتُوا وَهُمْ يَشهَدُونَ لِيَسُوعَ. وَعِندَما رَأيتُها اندَهَشتُ كَثِيراً!

7 А Ангол промовив до мене: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів.

فَسَألَنِي المَلاكُ: «لِماذا تَندَهِشُ؟ سَأُوَضِّحُ لَكَ ما تَرمُزُ إلَيهِ المَرأةُ وَالوَحشُ الَّذِي تَركَبُ عَلَيهِ الَّذِي لَهُ سَبعَةُ رُؤُوسٍ وَعَشْرَةُ قُرُونٍ.

8 З вірина, яку бачив я, була і нема, і має вийти з безодні і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була і нема, і з'явиться.

أمّا الوَحشُ الَّذِي رَأيتَهُ، كانَ حَيّاً، وَلَمْ يَعُدْ حَيّاً. وَلَكِنَّهُ عَلَى وَشْكِ أنْ يَصْعَدَ مِنَ الهاوِيَةِ وَيَمضِي إلَى دَمارِهِ. عِندَها سَيَندَهِشُ الَّذِينَ يَسكُنُونَ عَلَى الأرْضِ، الَّذِينَ لَمْ تُكتَبْ أسماؤُهُمْ فِي كِتابِ الحَياةِ مُنذُ بِدايَةِ العالَمِ. وَهُمْ يَنظُرُونَ إلَى الوَحشِ لِأنَّهُ كانَ حَيّاً وَلَمْ يَعُدْ حَيّاً الآنَ، وَلَكِنَّهُ سَيَعُودُ!

9 Т ут розум, що має він мудрість. Сім голів це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів,

تَحتاجُ إلَى عَقلٍ حَكِيمٍ لِتَفهَمَ هَذا. الرُّؤُوسُ السَّبعَةُ هِيَ تِلالٌ سَبعٌ، عَلَيها تَجلِسُ المَرأةُ، وَهِيَ تُمَثِّلُ أيضاً سَبعَةَ مُلُوكٍ.

10 п 'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути.

سَقَطَ خَمسَةٌ مِنهُمْ، وَواحِدٌ ما يَزالُ يَحكُمُ، وَالأخِيرُ لَمْ يَأْتِ بَعدُ. عِندَما يَأتِي، سَيُعطَى أنْ يَبقَى لِفَترَةٍ قَصِيرَةٍ.

11 І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль.

الوَحشُ الَّذِي كانَ حَيّاً، وَلَمْ يَعُدْ حَيّاً، هُوَ مَلِكٌ ثامِنٌ مَعَ المُلُوكِ السَّبعَةِ، وَهُوَ ماضٍ إلَى دَمارِهِ أيضاً.

12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину.

أمّا القُرُونُ العَشرَةُ الَّتِي رَأيتَها فَهِيَ عَشرَةُ مُلُوكٍ، لَمْ يَملُكُوا بَعدُ، لَكِنَّهُمْ سَيَملُكونَ لِمُدَّةِ ساعَةٍ مَعَ الوَحشِ.

13 В они мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині.

هَؤُلاءِ المُلُوكُ العَشرُ لَهُمْ هَدَفٌ واحِدٌ، وَسَيُعطونَ الوَحشَ قُوَّتَهُمْ وَسُلْطانِهِمْ.

14 В они воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні.

سَيُحارِبُونَ الحَمَلَ، لَكِنَّ الحَمَلَ سَيَهزِمَهُمْ لِأنَّهُ رَبُّ الأربابِ وَمَلِكُ المُلُوكِ، وَمَعَهُ جَمِيعُ الأُمَناءِ الَّذِينَ دَعاهُمْ وَاختارَهُمْ.»

15 І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики.

ثُمَّ قالَ لِي المَلاكُ: «الشَّلّالاتُ الَّتِي رَأيتَها، حَيثُ الزّانِيَةُ جالِسَةٌ، هُمْ شُعُوبٌ وَجَماهِيرٌ وَأُمَمٌ وَلُغاتٌ.

16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять.

القُرُونُ العَشرَةُ الَّتِي رَأيتَها وَالوَحشُ سَيَحتَقِرُونَ الزّانِيَةَ، وَسَيَترُكونَها مَهجُورَةً وَعارِيَةً. سَيَأكُلُونَ جَسَدَها وَيَحرِقُونَها بِالنّارِ.

17 Б о Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі.

لِأنَّ اللهَ وَجَّهَ قُلُوبَهُمْ لِكَي يُحَقِّقُوا قَصدَهُ، فاتَّفَقُوا عَلَى أنْ يَمنَحُوا الوَحشَ سُلطانَهُمْ، حَتَّى يَتَحَقَّقَ كَلامُ اللهِ.

18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.

المَرأةُ الَّتِي رَأيتَها هِيَ المَدِينَةُ العَظِيمَةُ، الَّتِي تَحكُمُ مُلُوكَ الأرْضِ.»