1 П існя навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

استَمِعْ يا شَعبِي لِتَعلِيمِي. افتَحُوا آذانَكُمْ إلَى كَلامِي.

2 н ехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

سَأفتَحُ فَمِي بِمَثَلٍ. وَسَأنطِقُ بِألغازٍ قَدِيمَةٍ.

3 Щ о ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

سَمِعْنا القِصَّةَ وَنَعْرِفُها جَيِّداً، وَقَدْ أخْبَرَنا آباؤُنا بِها.

4 т ого не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

لَنْ نُخفِيها عَنِ أولادِنا، بَلْ سَنُخَبِّرُ الجِيلَ الآتِي بِأعمالِ اللهِ المَجِيدَةِ وَعَجائِبِهِ الَّتِي صَنَعَها!

5 В ін поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

قَطَعَ عَهداً مَعَ يَعْقُوبَ. وَضَعَ شَرِيعَةً فِي إسْرائِيلَ. أمَرَ آباءَنا بِأنْ يُعَلِّمُوها لِأبنائِهِمْ.

6 щ об знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

لِكَي تَعْرِفَ الأجْيالُ الآتِيَةُ بِهَذا العَهْدِ. فِي كُلِّ جِيلٍ يُولَدُ أبناءٌ، يَكْبَرُونَ وَيَنقُلُونَ القِصَصَ لِأبنائِهِمْ.

7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

يَضَعُونَ مَصِيرَهُمْ فِي يَدِ اللهِ. لا يَنْسَوْنَ أعمالَهُ العَجِيبَةَ، وَيَتَّبِعُونَ وَصاياهُ.

8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

لَنْ يَكُونُوا كَآبائِهِمْ جِيلاً مُتَمَرِّداً، جِيلاً لَمْ يُكَرِّسْ للهِ نَفسَهُ، وَلَمْ يَتَعَلَّمِ الإخلاصَ للهِ.

9 С ини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

ارتَدَّ بَنُو أفْرايِمَ فِي المَعرَكَةِ، ارتِدادَ السِّهامِ فِي يَوْمِ الحَرْبِ.

10 в они не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

لَمْ يَحفَظُوا عَهدَهُمْ مَعَ اللهِ. وَرَفَضُوا أنْ يَتبَعُوا وَصَاياهُ.

11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

نَسُوا أعمالَهُ القَوِيَّةَ العَجِيبَةَ، وَمُعْجِزاتِهِ الَّتِي أراهُمْ إيّاها.

12 В ін чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

صَنَعَ هَذِهِ الأعمالَ العَجِيبَةَ أمامَ آبائِهِمْ فِي حُقُولِ صُوعَنَ فِي مِصْرَ.

13 В ін море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

شَطَرَ البَحرَ الأحمَرَ وَقادَهُمْ عَبرَهُ، وَالماءُ مُكَوَّمٌ كَجَبَلٍ عَلَى جانِبَيْهِمْ.

14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

ثُمَّ هَداهُمْ بِالسَّحابَةِ نَهاراً، وَبِنُورِ النّارِ لَيلاً.

15 н а пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

شَطَرَ الصَّخرَةَ فِي الصَّحراءِ، فَاندَفَعَ الماءُ كَما مِنْ بِئرٍ عَظِيمَةٍ.

16 В ін витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

فَتَدَفَّقَ جَدْوَلُ الماءُ مِنَ الصَّخرَةِ، وَجَرَى كَنَهرٍ.

17 Т а грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

لَكِنَّهُمْ ظَلُّوا يُخطِئُونَ وَيَتَمَرَّدُونَ عَلَى العَلِيِّ فِي تِلكَ الأرْضِ الجّافَةِ.

18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

ثُمَّ عَزَمُوا عَلَى امتِحانِ اللهِ، فَطَلَبُوا طَعاماً لإشْباعِ شَهِيَّتِهِمْ.

19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

تَكَلَّمُوا عَلَى اللهِ وَقالُوا: «أيَستَطِيعُ اللهُ أنْ يُعِدَّ لَنا مائِدَةً فِي الصَّحراءِ؟

20 Т ож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

ها إنَّهُ ضَرَبَ الصَّخرَةَ، فَتَدَفَّقَ الماءُ وَمَلأ الوِديانَ. لَكِنْ هَلْ يَستَطِيعُ أنْ يُوَّفِرَ لَحماً لِشَعبِهِ؟»

21 Т ому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

لِذَلِكَ، حِينَ سَمِعَ اللهُ ، امتَلأَ غَضَباً. اشْتَعَلَتْ نارٌ عَلَى يَعقُوبَ. وَازدادَ غَضَبُهُ عَلَى إسْرائِيلَ.

22 б о не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

لِأنَّهُمْ لَمْ يُؤْمِنُوا بِاللهِ، وَلَمْ يَثِقُوا بِخَلاصِهِ.

23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

ثُمَّ أمَرَ اللهُ السُّحُبَ مِنْ فَوْقُ، وَانفَتَحَتِ السَّماواتُ.

24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

فَأمطَرَ عَلَيهِمْ مَنّاً لِيَأكُلُوا. أعطاهُمْ خُبزَ السَّماءِ.

25 Х ліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

أكَلَ أُولَئِكَ البَشَرُ خُبزَ المَلائِكَةِ. أرسَلَ إلَيْهِمْ طَعاماً لإشباعِهِمْ.

26 К рім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

أثارَ اللهُ رِياحاً شَرقِيَّةً مِنَ السَّماءِ، وَساقَ رِياحَ الجَنُوبِ حَيثُ يُرِيدُ.

27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

أمطَرَتْ عَلَيهِمْ أيّاماً أسراباً مِنَ الطُّيُورِ بِعَدَدِ الرَّملِ وَالغُبارِ.

28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.

سَقَطَتِ الطُّيُورُ فِي وَسَطِ مُعَسكَرِهِمْ حَولَ خِيامِهِمْ.

29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

أكَلُوا كَثِيراً وَشَبِعُوا، أعْطاهُمْ ما اشْتَهُوهُ.

30 Т а ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

لَمْ يَضبُطُوا شَهِيَّتَهُمْ. أكَلُوها فَوراً دُونَ طَبْخٍ وَلَمْ يَشْكُرُوا اللهَ.

31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

فَنَزَلَ غَضَبُ اللهِ عَلَيهِمْ، وَقَتَلَ حَتَّى أوفَرَهُمْ صِحَّةً، وَأذَلَّ حَتَّى خِيرَةَ جُنُودِ إسْرائِيلَ.

32 П роте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

وَرُغْمَ هَذا كُلِّهِ، ظَلُّوا يُخطِئُونَ، وَلَمْ يُؤمِنُوا بِأعمالِهِ العَجِيبَةِ.

33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

بِالبُطلانِ انتَهَتْ أيّامُهُمْ، وَبِالخَوفِ وَالِارتِعادِ سَنَواتُهُمْ.

34 Я к Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

كُلَّما قَتَلَ اللهُ بَعضاً مِنهُمْ لَجَأتْ إلَيهِ بَقِيَّتُهُمْ. بِلَهفَةٍ كانُوا يَعُودُونَ إلَيهِ وَيَنتَظِرُونَهُ.

35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

وَكانُوا يَتَذَكَّرُونَ أنَّ اللهَ هُوَ صَخرَتُهُمْ، وَأنَّ اللهَ العَلِيَّ هُوَ الَّذِي يَفدِيهُمْ.

36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

حاوَلُوا أنْ يَخْدَعُوهُ بِكَلامِهِمْ، كَذَبُوا عَلَيهِ بِألسِنَتِهِمْ.

37 б о їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

لَمْ تَكُنْ قُلُوبُهُمْ صادِقَةً نَحوَهُ، وَلَمْ يُخلِصُوا لِعَهدِهِ.

38 Т а він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

لَكِنَّ اللهَ غَفَرَ ذَنبَهُمْ لأجلِ مَحَبَّتِهِ وَلَمْ يُهلِكْهُمْ. هَكَذا هَدَّأَ غَضَبَهُ مَرَّةً بَعْدَ مَرَّةٍ وَرَفَضَ أنْ يُهَيِّجَ غَيظَهُ.

39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

لَمْ يَنْسَ اللهُ أنَّهُمْ كَالرِّيحِ الَّتِي تَمُرُّ فَلا تَعُودُ.

40 С кільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

كَثِيراً ما تَمَرَّدُوا عَلَيهِ فِي الصَّحراءِ. وَأحزَنُوهُ فِي تِلكَ الأراضِي القاحِلَةِ.

41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

وَمَرَّةً بَعْدَ مَرَّةٍ امتَحَنُوا وَأحزَنُوا قُدُّوسَ إسْرائِيلَ.

42 в они не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

لَمْ يَتَذَكَّرُوا قُوَّتَهُ حِينَ أنقَذَهُمْ مِنَ الضِّيقِ.

43 я к в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

لَمْ يَتَذَكَّرُوا أنَّهُ أراهُمْ آياتٍ وَعَجائِبَ فِي حُقُولِ صُوعَنَ.

44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

حَوَّلَ الماءَ إلَى دَمٍ فِي الأنهارِ، فَلَمْ يَتَمَكَّنِ المِصرِيُّونَ مِنَ الشُّرْبِ مِنْ جَداوِلِهِمْ.

45 В ін послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

أرسَلَ الذُّبابَ فَنَهَشَهُمْ، وَالضَفادِعَ فَدَمَّرَتْهُمْ.

46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

أرسَلَ الجَنادِبَ وَالجَرادَ لِيَأكُلَ مَحاصِيلَهُمْ الَّتِي تَعِبُوا فِيها.

47 В иноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

قَضَى عَلَى كُرُومِهِمْ بِالبَرَدِ، وَعَلَى جُمَّيْزِهِمْ بِالصَّقِيعِ.

48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

قَتَلَ حَيَواناتِهِمْ بِحَبّاتِ البَرَدِ، وَقُطعَانَهُمْ بِالصَّواعِقِ.

49 В ін послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

أظهَرَ غَضَبَهُ لِلمِصْرِيِّينَ، وَأرسَلَ مَلائِكَةَ الدَّمارِ عَلَيهِمْ.

50 В ін дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

أطلَقَ لِغَضَبِهِ العَنانَ، فَلَمْ يَمْنَعِ المَوتَ عَنْهُمْ، وَأسلَمَهُمْ لِلوَباءِ.

51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

صَرَعَ كُلَّ بِكرٍ لِلمَصرِيِّينَ، أهلَكَ بَوادِرَ القُوَّةِ فِي مَساكِنِ نَسلِ حامَ.

52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

وَساقَ شَعبَهُ كَما يَسُوقُ الرّاعِي غَنَمَهُ، قَادَهُمْ في الصَّحْراءِ كَقَطيعٍ.

53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

إلَى الأمانِ قادَهُمْ! لَمْ يَخشُوا أعْداءَهُمْ، لِأنَّ اللهَ أغرَقَهُمْ فِي البَحرِ الأحمَرِ.

54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

ثُمَّ قادَهُمْ إلَى حَدِّ جَبَلِهِ المُقَدَّسِ، الجَبَلِ الَّذِي شَكَّلَهُ بِيَمِينِهِ.

55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

ثُمَّ طَرَدَ الشُّعُوبَ مِنَ الأرْضِ المُمتَدَّةِ أمامَهُمْ. وَخَصَّصّ لَهُمْ حِصَّتَهُمْ مِنَ الأرْضِ، مُسكِناً قَبائِلِ إسْرائِيلَ فِي مَساكِنِ أعدائِهِمْ.

56 Т а й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

لَكِنَّ بَنِي إسْرائِيلَ عَصُوهُ دائِماً وَامتَحَنُوا اللهَ العَلِيَّ، وَلَمْ يَحفَظُوا شَهاداتِهِ.

57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

كَسِهامٍ مُرتَدَّةٍ مُتَقَلِّبَةٍ فِي الطَّيَرانِ، ارتَدُّوا وَهَجَرُوهُ كَآبائِهِمْ.

58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

أغضَبُوهُ بِمَعابِدِهِمِ العالِيَةِ، وَأثارُوا سَخَطَهُ بِأصنامِهِمْ.

59 Б ог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

سَمِعَ اللهُ هَذا فَغَضِبَ، وَرَفَضَ إسْرائِيلَ رَفضاً.

60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

هَدَمَ الخَيمَةَ المُقَدَّسَةَ فِي شِيلُوهَ، حَيثُ كانَ يَسكُنُ بَينَ النّاسِ.

61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

سَلَّمَ صُندُوقَ عَهدِهِ لِلغُرَباءِ، رَمْزَ قُوَّتِهِ وَمَجدِهِ.

62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

غَضِبَ عَلَى شَعبِهِ، وَعَيَّنَهُمْ لِلمَوتِ بِالسَّيفِ.

63 й ого юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

التَهَمَتِ النّارُ الجُنُودَ المُدَرَّبِينَ، وَما غَنَّتِ العَذارَى أغانِيَ الفَرَحِ!

64 й ого священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

سَقَطَ الكَهَنَةُ بِالسَّيفِ. وَلَمْ تَتَمَكَّنِ الأرامِلُ مِنَ البُكاءِ عَلَيْهِمْ.

65 Т а небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

فَانتَفَضَ الرَّبُّ كَمُقاتِلٍ يَصحُو مِنَ الخَمرِ.

66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

ضَرَبَ العَدُّوُّ وَرَدَّهُمْ إلَى الوَراءِ، فَأذَلَّهُمْ إلَى الأبَدِ.

67 Т а Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

ثُمَّ رَفَضَ اللهُ خَيمَةَ يُوسُفَ، وَلَمْ يَخْتَرْ قَبِيلَةَ أفْرايِمَ.

68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

اختارَ عَشِيرَةَ يَهُوذا لِلْمُلْكِ، وَجَبَلَ صِهْيَوْنَ الَّذِي اختارَهُ مَوقِعاً لِهَيكَلِهِ.

69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

بَنَى مَقْدِسَهُ كِالجِبالِ، وَرَسَّخَ أساسَهُ كَالأرْضِ لِيَدُومَ إلَى الأبَدِ.

70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

اخْتارَ داوُدَ خادِمَهُ، وَأخَذَهُ مِنْ حَظائِرِ الغَنَمِ.

71 в ід кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

وَبَعْدَ أنْ رَفَعَهُ أخَذَهُ لِيَرعَى يَعْقُوبَ شَعبَهُ وَإسْرائِيلَ مُقتَناهُ.

72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

فَقادَهُمْ داوُدُ بِقَلبٍ نَقِيٍّ وَحِكمَةٍ بارِعَةٍ.