1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

انظُرْ يا اللهُ ما حَلَّ بِنا. تَطَلَّعْ وَانظُرْ إلَى تَعيِيرِنا.

2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

الأرْضُ الَّتِي وَرِثْناها صارَتْ لِلغُرَباءِ، وَأُعطِيَتْ بُيُوتُنا لِلأجانِبِ.

3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

أيتاماً صِرْنا دُونَ آباءٍ، وَكَأرامِلَ أُمَّهاتُنا.

4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

بِالمالِ نَشْرَبُ ماءَنا، وَنَدفَعُ ثَمَنَ حَطَبِنا.

5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

يُلاحِقُونَنا عَنْ كَثَبٍ. تَعِبْنا، وَلَمْ نَلتَقِطْ أنفاسَنا.

6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

مَدَدْنا أيادِينا إلَى مِصْرَ وَأشُّورَ لِيَكُونَ لَنا طَعامٌ يَكفِينا.

7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

أخطَأ آباؤُنا، وَهُمُ الآنَ مَوْتَى، وَنَحنُ نُعانِي مِنْ عَواقِبِ آثامِهِمْ.

8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

العَبِيدُ يَحكُمُونَنا، وَلَيسَ مَنْ يُحَرِّرُنا مِنْ قُوَّتِهِمْ.

9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

بِحَياتِنا نُخاطِرُ لِنَجلِبَ طَعامَنا، بِسَبَبِ سَيفِ المُطارِدِ.

10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

اسْوَدَّتْ جُلُودُنا كَفُرْنٍ بِسَبَبِ حُمَّى المَجاعَةِ.

11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

اغتَصَبَ جُنُودُ العَدُوِّ نِساءَ صِهْيَوْنَ، العَذارَى فِي مُدُنِ يَهُوذا.

12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

بِأمرِهِمْ شُنِقَ الأُمَراءُ، وَلَمْ يُوَقَّرِ الشُّيُوخُ.

13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

يُدِيرَ شَبابُنا المُختارُونَ حَجَرَ الرَّحَى، وَمِنَ العَمَلِ الشّاقِّ يَتَعَثَّرُ الفِتيانُ.

14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

كَفَّ الشُّيُوخُ عَنِ الجُلُوسِ عِندَ البَوّابَةِ، وَكَفَّ الشُّبّانُ عَنْ عَزفِ المُوسِيقَى.

15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

تَوَقَّفَتْ قُلُوبُنا عَنِ الفَرَحِ، وَتَحَوَّلَ رَقْصُنا إلَى بُكاءٍ.

16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

سَقَطَ التّاجُ عَنْ رَأْسِنا. يا وَيلَنا، لِأنَّنا أخطَأْنا!

17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

لِهَذا كُلِّهِ قُلُوبُنا مُكتَئِبَةٌ. وَبِسَبَبِ هَذِهِ كُلِّها، لا تَرَى رَجاءً.

18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

عَلَى جَبَلِ صِهْيَوْنَ المَهجُورِ تَسرَحُ الثَّعالِبُ.

19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

لَكِنَّكَ يا اللهُ إلَى الأبَدِ تَسُودُ. عَرْشُكَ يَدُومُ جِيلاً بَعْدَ جِيلٍ.

20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

لِماذا تَظَلُّ تَتَجاهَلُنا؟ لِماذا تَترُكُنا هَكَذا طَوِيلاً؟

21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

أرْجِعْنا إلَيْكَ يا اللهُ فَنَرْجِعَ، وَاجْعَلْ حَياتَنا كَما كانَتْ قَدِيماً.

22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

أمْ لَعَلَّكَ رَفَضِتَنا رَفْضاً تامّاً؟ وَغَضِبْتَ كَثِيراً عَلَينا؟