1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Remember, O Jehovah, what is come upon us: Behold, and see our reproach.

2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Our inheritance is turned unto strangers, Our houses unto aliens.

3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

We are orphans and fatherless; Our mothers are as widows.

4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

We have drunken our water for money; Our wood is sold unto us.

5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Our pursuers are upon our necks: We are weary, and have no rest.

6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

We have given the hand to the Egyptians, And to the Assyrians, to be satisfied with bread.

7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Our fathers sinned, and are not; And we have borne their iniquities.

8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Servants rule over us: There is none to deliver us out of their hand.

9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

We get our bread at the peril of our lives, Because of the sword of the wilderness.

10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Our skin is black like an oven, Because of the burning heat of famine.

11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

They ravished the women in Zion, The virgins in the cities of Judah.

12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Princes were hanged up by their hand: The faces of elders were not honored.

13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

The young men bare the mill; And the children stumbled under the wood.

14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

The elders have ceased from the gate, The young men from their music.

15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

The joy of our heart is ceased; Our dance is turned into mourning.

16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

The crown is fallen from our head: Woe unto us! for we have sinned.

17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

For this our heart is faint; For these things our eyes are dim;

18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

For the mountain of Zion, which is desolate: The foxes walk upon it.

19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Thou, O Jehovah, abidest for ever; Thy throne is from generation to generation.

20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Wherefore dost thou forget us for ever, And forsake us so long time?

21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Turn thou us unto thee, O Jehovah, and we shall be turned; Renew our days as of old.

22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

But thou hast utterly rejected us; Thou art very wroth against us.