1 І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

And he said unto them, Verily I say unto you, There are some here of them that stand by, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God come with power.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and bringeth them up into a high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them;

3 І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

and his garments became glistering, exceeding white, so as no fuller on earth can whiten them.

4 І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

And there appeared unto them Elijah with Moses: and they were talking with Jesus.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

And Peter answereth and saith to Jesus, Rabbi, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah.

6 Б о не знав, що казати, бо були перелякані.

For he knew not what to answer; for they became sore afraid.

7 Т а хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

And there came a cloud overshadowing them: and there came a voice out of the cloud, This is my beloved Son: hear ye him.

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

And suddenly looking round about, they saw no one any more, save Jesus only with themselves.

9 А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

And as they were coming down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, save when the Son of man should have risen again from the dead.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

And they kept the saying, questioning among themselves what the rising again from the dead should mean.

11 І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

And they asked him, saying, How is it that the scribes say that Elijah must first come?

12 А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

And he said unto them, Elijah indeed cometh first, and restoreth all things: and how is it written of the Son of man, that he should suffer many things and be set at nought?

13 А ле вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

But I say unto you, that Elijah is come, and they have also done unto him whatsoever they would, even as it is written of him.

14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

And when they came to the disciples, they saw a great multitude about them, and scribes questioning with them.

15 І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

And straightway all the multitude, when they saw him, were greatly amazed, and running to him saluted him.

16 І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

And he asked them, What question ye with them?

17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

And one of the multitude answered him, Teacher, I brought unto thee my son, who hath a dumb spirit;

18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

and wheresoever it taketh him, it dasheth him down: and he foameth, and grindeth his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast it out; and they were not able.

19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

And he answereth them and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I bear with you? bring him unto me.

20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

And they brought him unto him: and when he saw him, straightway the spirit tare him grievously; and he fell on the ground, and wallowed foaming.

21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

And he asked his father, How long time is it since this hath come unto him? And he said, From a child.

22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

And oft-times it hath cast him both into the fire and into the waters, to destroy him: but if thou canst do anything, have compassion on us, and help us.

23 І сус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

And Jesus said unto him, If thou canst! All things are possible to him that believeth.

24 З араз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

Straightway the father of the child cried out, and said, I believe; help thou mine unbelief.

25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

And when Jesus saw that a multitude came running together, he rebuked the unclean spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I command thee, come out of him, and enter no more into him.

26 І , закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

And having cried out, and torn him much, he came out: and the boy became as one dead; insomuch that the more part said, He is dead.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

But Jesus took him by the hand, and raised him up; and he arose.

28 К оли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

And when he was come into the house, his disciples asked him privately, How is it that we could not cast it out?

29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

And he said unto them, This kind can come out by nothing, save by prayer.

30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

And they went forth from thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it.

31 Б о Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

For he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered up into the hands of men, and they shall kill him; and when he is killed, after three days he shall rise again.

32 В они ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

But they understood not the saying, and were afraid to ask him.

33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

And they came to Capernaum: and when he was in the house he asked them, What were ye reasoning on the way?

34 І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

But they held their peace: for they had disputed one with another on the way, who was the greatest.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

And he sat down, and called the twelve; and he saith unto them, If any man would be first, he shall be last of all, and servant of all.

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

And he took a little child, and set him in the midst of them: and taking him in his arms, he said unto them,

37 К оли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

Whosoever shall receive one of such little children in my name, receiveth me: and whosoever receiveth me, receiveth not me, but him that sent me.

38 О бізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

John said unto him, Teacher, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he followed not us.

39 А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

But Jesus said, Forbid him not: for there is no man who shall do a mighty work in my name, and be able quickly to speak evil of me.

40 Х то бо не супроти нас, той за нас!

For he that is not against us is for us.

41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

For whosoever shall give you a cup of water to drink, because ye are Christ's, verily I say unto you, he shall in no wise lose his reward.

42 Х то ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

And whosoever shall cause one of these little ones that believe on me to stumble, it were better for him if a great millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.

43 І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

And if thy hand cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life maimed, rather than having thy two hands to go into hell, into the unquenchable fire.

44 д е їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

where their worm dieth not, and the fire is not quenched.

45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

And if thy foot cause thee to stumble, cut it off: it is good for thee to enter into life halt, rather than having thy two feet to be cast into hell.

46 д е їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

where their worm dieth not, and the fire is not quenched.

47 І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

And if thine eye cause thee to stumble, cast it out: it is good for thee to enter into the kingdom of God with one eye, rather than having two eyes to be cast into hell;

48 д е їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

where their worm dieth not, and the fire is not quenched.

49 Б о посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

For every one shall be salted with fire.

50 С іль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!

Salt is good: but if the salt have lost its saltness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and be at peace one with another.