1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

And they came to the other side of the sea, into the country of the Gerasenes.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

And when he was come out of the boat, straightway there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

who had his dwelling in the tombs: and no man could any more bind him, no, not with a chain;

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been rent asunder by him, and the fetters broken in pieces: and no man had strength to tame him.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

And always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

And when he saw Jesus from afar, he ran and worshipped him;

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

and crying out with a loud voice, he saith, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I adjure thee by God, torment me not.

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

For he said unto him, Come forth, thou unclean spirit, out of the man.

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

And he asked him, What is thy name? And he saith unto him, My name is Legion; for we are many.

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

And he besought him much that he would not send them away out of the country.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

Now there was there on the mountain side a great herd of swine feeding.

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

And they besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

And he gave them leave. And the unclean spirits came out, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the sea, in number about two thousand; and they were drowned in the sea.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

And they that fed them fled, and told it in the city, and in the country. And they came to see what it was that had come to pass.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

And they come to Jesus, and behold him that was possessed with demons sitting, clothed and in his right mind, even him that had the legion: and they were afraid.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

And they that saw it declared unto them how it befell him that was possessed with demons, and concerning the swine.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

And they began to beseech him to depart from their borders.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

And as he was entering into the boat, he that had been possessed with demons besought him that he might be with him.

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

And he suffered him not, but saith unto him, Go to thy house unto thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and how he had mercy on thee.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

And he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men marvelled.

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

And when Jesus had crossed over again in the boat unto the other side, a great multitude was gathered unto him; and he was by the sea.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

And there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and seeing him, he falleth at his feet,

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

and beseecheth him much, saying, My little daughter is at the point of death: I pray thee, that thou come and lay thy hands on her, that she may be made whole, and live.

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

And he went with him; and a great multitude followed him, and they thronged him.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

And a woman, who had an issue of blood twelve years,

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

and had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

having heard the things concerning Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

For she said, If I touch but his garments, I shall be made whole.

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

And straightway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of her plague.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

And straightway Jesus, perceiving in himself that the power proceeding from him had gone forth, turned him about in the crowd, and said, Who touched my garments?

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

And he looked round about to see her that had done this thing.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

But the woman fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

While he yet spake, they come from the ruler of the synagogue's house saying, Thy daughter is dead: why troublest thou the Teacher any further?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

But Jesus, not heeding the word spoken, saith unto the ruler of the synagogue, Fear not, only believe.

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

And he suffered no man to follow with him, save Peter, and James, and John the brother of James.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

And they come to the house of the ruler of the synagogue; and he beholdeth a tumult, and many weeping and wailing greatly.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

And when he was entered in, he saith unto them, Why make ye a tumult, and weep? the child is not dead, but sleepeth.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

And they laughed him to scorn. But he, having put them all forth, taketh the father of the child and her mother and them that were with him, and goeth in where the child was.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

And taking the child by the hand, he saith unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, Arise.

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

And straightway the damsel rose up, and walked; for she was twelve years old. And they were amazed straightway with a great amazement.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

And he charged them much that no man should know this: and he commanded that something should be given her to eat.