1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

И тъй минаха отвъд езерото в гадаринската страна.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

И като излезе от ладията, на часа Го срещна от гробищата човек с нечист дух.

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Той живееше в гробищата, и никой вече не можеше да го върже нито с верига;

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

защото много пъти бяха го връзвали с окови и с вериги; но той бе разкъсвал веригите и счупвал оковите; и никой нямаше сила да го укроти.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

И всякога, нощем и денем, в гробищата и по бърдата, той викаше и се изпосичаше с камъни.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

А като видя Исуса отдалеч, затече се и Му се поклони;

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

и изкрещя със силен глас и рече: Какво имаш Ти с мен, Исусе, Сине на Всевишния Бог? Заклевам Те в Бога, недей ме мъчи.

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

(Защото му казваше: Излез от човека, душе нечисти).

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

И <Исус> го попита: Как ти е името? А той Му каза: Легион ми е името; защото сме мнозина.

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

И много Му се моли да не ги отпраща вън от страната.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

А там по бърдото пасеше голямо стадо свине.

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

И <бесовете> Му се молиха, казвайки: Прати ни в свинете, за да влезем в тях.

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

Исус им позволи. И нечистите духове излязоха и влязоха в свинете; и стадото<, на брой> около две хиляди, се спусна по стръмнината в езерото, и се издавиха в езерото.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

А ония, които ги пасяха, побягнаха и известиха това в града и по селата. И <жителите> дойдоха да видят какво е станало.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

И като дохождат при Исуса, виждат хванатия< по-преди> от бесове, в когото е бил легиона, че седи облечен и смислен; и убояха се.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

И ония, които бяха видели, разказваха им за станалото с хванатия от бесовете, и за свинете.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

И те почнаха да Му се молят да си отиде от техните предели.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

И когато влизаше в ладията, тоя, който бе <по-напред> хванат от бесове, Му се молеше да бъде заедно с Него.

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

Обаче Той не го допусна, но му каза: Иди си у дома при своите, и кажи им какви неща ти стори Господ и <как> се смили за тебе.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

И <човекът> тръгна и почна да разгласява в Декапол какви неща му стори Исус; и всички се чудеха.

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

Когато Исус пак премина с ладията на отвъдната страна, събра се при Него голямо множество; и Той беше край езерото.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

И дохожда един от началниците на синагогата, на име Яир, и като Го вижда, пада пред нозете Му,

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

и много Му се моли, казвайки: Малката ми дъщеря бере душа;< моля Ти> се да дойдеш и положиш ръце на нея, за да оздравее и да живее.

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

И Той отиде с него; и едно голямо множество вървеше подире Му, и хората Го притискаха.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

И една жена, която бе имала кръвотечение дванадесет години,

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

и беше много пострадала от мнозина лекари, и беше иждивила целия си имот без да види някаква полза, а напротив беше й станало по-зле,

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

като чу отзивите за Исуса, дойде между народа изотзад и се допря до дрехата Му.

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

Защото си казваше: Ако само се допра до дрехата Му, ще оздравея.

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

И на часа пресекна кръвотечението й, и тя усети в тялото си, че се изцели от болестта.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

И веднага Исус като усети в Себе Си, че излязла от Него сила, обърна се всред народа и каза: Кой се допря до дрехите Ми?

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

Учениците Му казаха: Ти виждаш, че народът Те притиска, и казваш ли: Кой се допря до Мене?

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Но Той се озърташе за да види тая, която бе сторила това.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

А жената уплашена и разтреперана, като знаеше станалото с нея, дойде и падна пред Него и Му каза цялата истина.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

А Той й рече: Дъщерьо, твоята вяра те изцели; иди си с мир, и бъди здрава от болестта си.

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

Докато Той още говореше, дохождат от <къщата на> началника на синагогата и казват: Дъщеря ти умря; защо вече затрудняваш Учителя?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

А Исус, като дочу думата, която говореха, каза на началника на синагогата: Не бой се, само вярвай.

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

И никому не позволи да Го придружи, освен на Петра, Якова и Якововия брат Иоан.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

И като дохождат до къщата на началника на синагогата, Той вижда вълнение и <мнозина>, които плачеха и пищяха много.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

И като влезе, каза им: Защо правите вълнение и плачете? Детето не е умряло, а спи.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

А те Му се присмиваха. Но Той като изкара навън всичките, взема бащата и майката на детето, и ония, които бяха с Него, и влиза там гдето беше детето.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

И като хвана детето за ръка, каза му: Талита куми; което значи - Момиче, тебе казвам: Стани.

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

И момичето веднага стана и ходеше, защото беше на дванадесет години. И внезапно те се смаяха твърде много.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

И много им заръча, никой да не узнае това; и заповяда да й дадат да яде.