1 ( 40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

Можеш ли да извлечеш крокодила {Левиатан.} с въдица, Или да притиснеш езика му с въже?

2 ( 40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

Можеш ли тури оглавник на носа му, Или да пробиеш челюстта му с кука?

3 ( 40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

Ще отправи ли той към тебе много моления? Ще ти говори ли със сладки думи?

4 ( 40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

Ще направи ли договор с тебе, Та да го вземеш за вечен слуга?

5 ( 40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

Можеш ли игра с него както с птица? Или ще го вържеш ли за <забава на> момичетата си?

6 ( 40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

Дружините риболовци ще търгуват ли с него? Ще го разделят ли между търговците?

7 ( 40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

Можеш ли прониза {Еврейски: Напълни.} кожата му със сулици, Или главата му с рибарски копия?

8 ( 40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

Тури ръката си на него; Спомни си боя, и не прави вече <това>.

9 ( 41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Ето, надеждата <да го хване> някой е празна; Даже от изгледа му не отпада ли човек?

10 ( 41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Няма човек толкова дързък щото да смее да го раздразни. Тогава кой може да застане пред Мене?

11 ( 41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Кой Ми е дал по-напред, та да <му> отплатя? <Все що има> под цялото небе е Мое.

12 ( 41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Няма да мълча за телесните му части, нито за силата му. Нито за хубавото му устройство.

13 ( 41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Кой може да смъкне външната му дреха? Кой може да влезе вътре в двойните му челюсти {Еврейски: Юзди.}?

14 ( 41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Кой може да отвори вратите на лицето му? Зъбите му изоколо са ужасни.

15 ( 41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

<Той> се гордее с наредените <си> люспи, Съединени заедно <като че ли> плътно запечатани;

16 ( 41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Едната се допира до другата Така щото ни въздух не може да влезе между тях;

17 ( 41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Прилепени са една за друга, Държат се помежду си тъй щото не могат да се отделят.

18 ( 41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Когато киха блещи светлина, И очите му са като клепачите на зората.

19 ( 41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Из устата му излизат запалени факли, И огнени искри изкачат.

20 ( 41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Из ноздрите му излиза дим, Като на възвряло гърне <над пламнали> тръстики.

21 ( 41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Дишането му запаля въглища, И пламъкът излиза из устата му.

22 ( 41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

На врата му обитава сила, И <всички> заплашени скачат {Еврейски: И страха скача.} пред него.

23 ( 41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Пластовете на месата му са слепени, Твърди са на него, не могат се поклати.

24 ( 41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Сърцето му е твърдо като камък, Даже твърдо като долния воденичен камък.

25 ( 41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Когато става, силните се ужасяват, От страх се смайват.

26 ( 41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Мечът на тогова, който би го улучил, не може да удържи, - Ни копие, ни сулица, ни остра стрела.

27 ( 41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Той счита желязото като плява, Медта като гнило дърво.

28 ( 41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Стрелите не могат го накара да бяга; Камъните на прашката са за него като слама;

29 ( 41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

Сопи се считат като слама; Той се присмива на махането на копието.

30 ( 41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

<Като> остри камъни има по долните му части; Простира <като белези от> диканя върху тинята;

31 ( 41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Прави бездната да ври като котел; Прави морето като варилница за миро.

32 ( 41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Остава подир себе си светла диря, <Тъй щото> някой би помислил, че бездната е побеляла <от старост>.

33 ( 41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

На земята няма подобен нему, Създаден да няма страх.

34 ( 41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Той изглежда всяко високо нещо; Цар е над всичките горделиви зверове {Еврейски: Синове на гордостта.}.