1 Д ля дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

(По слав. 59). За първия певец, по лалето на свидетелството. Песен на Давида за поучение, когато воюваше против средоречна Сирия и совска Сирия, Иоав се върна та порази дванадесетте хиляди едомци в долината на солта {2 Цар. 8: 3, 13. 1 Лет. 18: 3, 12.}. Боже, отхвърлил си ни, смазал си ни; Разгневил си се; възвърни ни.

2 ( 60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!

Потресъл си земята, разпукнал си я; Изцели проломите й, защото тя е разклатена.

3 ( 60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...

Показал си на людете Си мъчителни неща; Напоил си ни с вино до омайване.

4 ( 60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.

Дал си знаме на ония, които Ти се боят, За да се развява, защото <е> истината. (Села).

5 ( 60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

За да се избавят Твоите възлюбени Спаси с десницата Си, и послушай ни.

6 ( 60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!

Бог говори със светостта Си; <затова>, аз ще тържествувам; Ще разделя Сихем, ще размеря долината Сокхот;

7 ( 60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.

Мой е Галаад, мой и Манасия, Ефрем тоже е защита на главата ми, Юда е скиптър мой;

8 ( 60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!

Моав е умивалникът ми, На Едома ще хвърля обувката си; Възклицавай за мене, филистимска земьо!

9 ( 60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?

Кой ще ме въведе в укрепения град? Кой ще ме заведе до Едом?

10 ( 60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

Не Ти ли, Боже, Който си ни отхвърлил, И не излизаш <вече>, о Боже, с войските ни?

11 ( 60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

Помогни ни срещу противника, Защото суетно е човешкото избавление.

12 ( 60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Чрез Бога ще вървим юнашки, Защото Той е, Който ще стъпче противниците ни.