1 І була вся земля одна мова та слова одні.

А по цялата земя се употребяваше един език и един говор.

2 І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

И като потеглюваха човеците към изток, намериха поле в Сенаарската земя, гдето се и заселиха.

3 І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

И рекоха си един на друг: Елате, да направим тухли и да ги изпечем в огъня. Тухли употребяваха вместо камъни, а смола употребяваха вместо кал.

4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

И рекоха: Елате, да си съградим град, даже кула, чийто връх <да стига> до небето; и да си спечелим име, да не би да се разпръснем по лицето на цялата земя.

5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

А Господ слезе да види града и кулата, които градяха човеците.

6 І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

И рече Господ: Ето, едни люде са, и всички говорят един език; и това е което са почнали да правят; и не ще може вече да им се забрани, какво да било нещо, що биха намислили да направят.

7 Т ож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.

Елате да слезем, и там да разбъркаме езика им, тъй щото един други да не разбират езика си.

8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

Така Господ ги разпръсна от там по лицето на цялата земя; а те престанаха да градят града.

9 І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

За това той се наименува Вавилон {Т.е., Бъркотия.}, защото там Господ разбърка езика на цялата земя; и от там Господ ги разпръсна по лицето на цялата земя.

10 О це нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.

Ето Симовото потомство: Сим беше на сто години, а роди Арфаксада две години след потопа;

11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.

а откак роди Арфаксада, Сим живя петстотин години, и роди синове и дъщери.

12 А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.

Арфаксад живя тридесет и пет години и роди Сала;

13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.

а откак роди Сала, Арфаксад живя четиристотин и три години, и роди синове и дъщери.

14 Ш елах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.

Сала живя тридесет години и роди Евера;

15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.

а откак роди Евера, Сала живя четиристотин и три години, и роди синове и дъщери.

16 Е вер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.

Евер живя тридесет и четири години и роди Фалека;

17 І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

а откак роди Фалека, Евер живя четиристотин и тридесет години и роди синове и дъщери.

18 П елеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.

Фалек живя тридесет години и роди Рагава;

19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.

а откак роди Рагава, Фалек живя двеста и девет години и роди синове и дъщери.

20 А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.

Рагав живя тридесет и две години и роди Серуха;

21 І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

а откак роди Серуха, Рагав живя двеста и седем години и роди синове и дъщери.

22 А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.

Серух живя тридесет години и роди Нахора;

23 І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.

а откак роди Нахора, Серух живя двеста години и роди синове и дъщери.

24 А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.

Нахор живя двадесет и девет години и роди Тара;

25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

а откак роди Тара, Нахор живя сто и деветнадесет години и роди синове и дъщери.

26 Т ерах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

Тара живя седемдесет години и роди Аврама, Нахора и Арана.

27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.

Ето потомството и на Тара: Тара роди Аврама, Нахора и Арана; а Аран роди Лота.

28 Г аран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

И Аран умря преди баща си Тара в Ур Халдейски, в родната си земя.

29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.

И Аврам и Нахор си взеха жени; името на Аврамовата жена бе Сарайя, а името на Нахоровата жена Мелха, дъщеря на Арана, който <освен че> беше баща на Мелха, беше баща и на Есха.

30 А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.

А Сарайя беше бездетна, нямаше чадо.

31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

И Тара взе сина си Аврама и внука си Лота, Арановия син, и снаха си Сарайя, жената на сина си Аврама та излязоха заедно от Ур Халдейски, за да отидат в Ханаанската земя; и дойдоха в Харан, дето се и заселиха.

32 І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

И дните на Тара станаха двеста и пет години; и Тара умря в Харан.