1 Н аближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

А всичките бирници и грешници се приближаваха при Него да Го слушат.

2 Ф арисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

А фарисеите и книжниците роптаеха, казвайки: Тоя приема грешниците и яде с тях.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

И той им изговори тая притча, като каза:

4 К отрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

Кой от вас, ако има сто овце, и му се изгуби една от тях, не оставя деветдесетте и девет в пустинята, и не отива след изгубената докле я намери?

5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

И като я намери, вдига я на рамената си радостен.

6 І , прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

И като си дойде у дома свиква приятелите си и съседите си и им казва: Радвайте се с мене, че си намерих изгубената овца.

7 Г оворю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

Казвам ви, че също така ще има <повече> радост на небето за един грешник, който се кае, нежели за деветдесет и девет праведници, които нямат нужда от покаяние.

8 А бо яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Или коя жена, ако има десет драхми, и изгуби една драхма, не запаля светило, не помита къщата, и не търси грижливо докле я намери?

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

И като я намери, свиква приятелките и съседките си и казва: Радвайте се с мене, защото намерих драхмата, която бях изгубила.

10 Т ак само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Също така, казвам ви, има радост пред Божиите ангели за един грешник, който се кае.

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

Каза още: Някой си човек имаше двама сина.

12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

И по-младият от тях рече на баща си: Тате, дай ми дела, който ми се пада от имота. И той им раздели имота.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

И не след много дни по-младият син си събра всичко и отиде в далечна страна, и там разпиля имота си с разпуснатия си живот.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

И като иждиви всичко, настана голям глад в оная страна; и той изпадна в лишение.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

И отиде да се пристави на един от гражданите на оная страна, който го прати на полетата си да пасе свини.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

И желаеше да се насити с рошковите, от които ядяха свините; но никой не му даваше.

17 Т оді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

А като дойде на себе си рече: Колко наемници на баща ми имат излишък от хляб, а пък аз умирам от глад!

18 У стану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

Ще стана да ида при баща си и ще му река: Тате, съгреших против небето и пред тебе;

19 Н едостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

не съм вече достоен да се наричам твой син; направи ме като един от наемниците си.

20 І , вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

И стана и дойде при баща си. А когато бе още далеч, видя го баща му, смили се, и като се завтече, хвърли се на врата му и го целуваше.

21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

Рече му синът: Тате, съгреших против небето и пред тебе; не съм вече достоен да се наричам, твой син.

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

Но бащата рече на слугите си: Скоро изнесете най-хубавата премяна и облечете го, и турете пръстен на ръката му и обуща на нозете му;

23 П риведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

докарайте угоеното теле и го заколете и нека ядем и се веселим;

24 б о цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

защото този мой син бе мъртъв, и оживя, изгубен бе, и се намери. И почнаха да се веселят.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

А по-старият му син беше на нивата; и като си идеше и се приближи до къщата, чу песни и игри.

26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

И повика един от слугите и попита, що е това.

27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

А той му рече: Брат ти си дойде; и баща ти закла угоеното теле, защото го прие здрав.

28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

И той се разсърди и не искаше да влезе и баща му излезе и го молеше.

29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

А той в отговор рече на баща си: Ето, толкова години ти работя, и никога не съм престъпил някоя твоя заповед; но на мене нито яре не си дал някога да се повеселя с приятелите си;

30 К оли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

а щом си дойде този твой син, който изпояде имота ти с блудниците, за него си заклал угоеното теле.

31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

А той му каза: Синко ти си винаги с мене, и всичко мое твое е.

32 В еселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Но прилично беше да се развеселим и да се зарадваме; защото този твой брат бе мъртъв, и оживя, и изгубен бе, и се намери.