1 Н аближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

Приближались к Нему все мытари и грешники слушать Его.

2 Ф арисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

Фарисеи же и книжники роптали, говоря: Он принимает грешников и ест с ними.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

Но Он сказал им следующую притчу:

4 К отрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

кто из вас, имея сто овец и потеряв одну из них, не оставит девяноста девяти в пустыне и не пойдет за пропавшею, пока не найдет ее?

5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

А найдя, возьмет ее на плечи свои с радостью

6 І , прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

и, придя домой, созовет друзей и соседей и скажет им: порадуйтесь со мною: я нашел мою пропавшую овцу.

7 Г оворю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

Сказываю вам, что так на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в покаянии.

8 А бо яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

Или какая женщина, имея десять драхм, если потеряет одну драхму, не зажжет свечи и не станет мести комнату и искать тщательно, пока не найдет,

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

а найдя, созовет подруг и соседок и скажет: порадуйтесь со мною: я нашла потерянную драхму.

10 Т ак само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

Так, говорю вам, бывает радость у Ангелов Божиих и об одном грешнике кающемся.

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

Еще сказал: у некоторого человека было два сына;

12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

и сказал младший из них отцу: отче! дай мне следующую часть имения. И разделил им имение.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

По прошествии немногих дней младший сын, собрав всё, пошел в дальнюю сторону и там расточил имение свое, живя распутно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

Когда же он прожил всё, настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться;

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней;

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

и он рад был наполнить чрево свое рожками, которые ели свиньи, но никто не давал ему.

17 Т оді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода;

18 У стану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою

19 Н едостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих.

20 І , вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

Встал и пошел к отцу своему. И когда он был еще далеко, увидел его отец его и сжалился; и, побежав, пал ему на шею и целовал его.

21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

Сын же сказал ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим.

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

А отец сказал рабам своим: принесите лучшую одежду и оденьте его, и дайте перстень на руку его и обувь на ноги;

23 П риведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

и приведите откормленного теленка, и заколите; станем есть и веселиться!

24 б о цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

ибо этот сын мой был мертв и ожил, пропадал и нашелся. И начали веселиться.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

Старший же сын его был на поле; и возвращаясь, когда приблизился к дому, услышал пение и ликование;

26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

и, призвав одного из слуг, спросил: что это такое?

27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

Он сказал ему: брат твой пришел, и отец твой заколол откормленного теленка, потому что принял его здоровым.

28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

Он осердился и не хотел войти. Отец же его, выйдя, звал его.

29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

Но он сказал в ответ отцу: вот, я столько лет служу тебе и никогда не преступал приказания твоего, но ты никогда не дал мне и козлёнка, чтобы мне повеселиться с друзьями моими;

30 К оли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

а когда этот сын твой, расточивший имение своё с блудницами, пришел, ты заколол для него откормленного теленка.

31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

Он же сказал ему: сын мой! ты всегда со мною, и всё мое твое,

32 В еселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

а о том надобно было радоваться и веселиться, что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашелся.