1 Д ля дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

(30-1) ^^Начальнику хора. Псалом Давида.^^ (30-2) На Тебя, Господи, уповаю, да не постыжусь вовек; по правде Твоей избавь меня;

2 ( 31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

(30-3) приклони ко мне ухо Твое, поспеши избавить меня. Будь мне каменною твердынею, домом прибежища, чтобы спасти меня,

3 ( 31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

(30-4) ибо Ты каменная гора моя и ограда моя; ради имени Твоего води меня и управляй мною.

4 ( 31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

(30-5) Выведи меня из сети, которую тайно поставили мне, ибо Ты крепость моя.

5 ( 31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

(30-6) В Твою руку предаю дух мой; Ты избавлял меня, Господи, Боже истины.

6 ( 31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

(30-7) Ненавижу почитателей суетных идолов, но на Господа уповаю.

7 ( 31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

(30-8) Буду радоваться и веселиться о милости Твоей, потому что Ты призрел на бедствие мое, узнал горесть души моей

8 ( 31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

(30-9) и не предал меня в руки врага; поставил ноги мои на пространном месте.

9 ( 31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

(30-10) Помилуй меня, Господи, ибо тесно мне; иссохло от горести око мое, душа моя и утроба моя.

10 ( 31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

(30-11) Истощилась в печали жизнь моя и лета мои в стенаниях; изнемогла от грехов моих сила моя, и кости мои иссохли.

11 ( 31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

(30-12) От всех врагов моих я сделался поношением даже у соседей моих и страшилищем для знакомых моих; видящие меня на улице бегут от меня.

12 ( 31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

(30-13) Я забыт в сердцах, как мертвый; я--как сосуд разбитый,

13 ( 31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

(30-14) ибо слышу злоречие многих; отвсюду ужас, когда они сговариваются против меня, умышляют исторгнуть душу мою.

14 ( 31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

(30-15) А я на Тебя, Господи, уповаю; я говорю: Ты--мой Бог.

15 ( 31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

(30-16) В Твоей руке дни мои; избавь меня от руки врагов моих и от гонителей моих.

16 ( 31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

(30-17) Яви светлое лице Твое рабу Твоему; спаси меня милостью Твоею.

17 ( 31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

(30-18) Господи! да не постыжусь, что я к Тебе взываю; нечестивые же да посрамятся, да умолкнут в аде.

18 ( 31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

(30-19) Да онемеют уста лживые, которые против праведника говорят злое с гордостью и презреньем.

19 ( 31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

(30-20) Как много у Тебя благ, которые Ты хранишь для боящихся Тебя и которые приготовил уповающим на Тебя пред сынами человеческими!

20 ( 31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

(30-21) Ты укрываешь их под покровом лица Твоего от мятежей людских, скрываешь их под сенью от пререкания языков.

21 ( 31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

(30-22) Благословен Господь, что явил мне дивную милость Свою в укрепленном городе!

22 ( 31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

(30-23) В смятении моем я думал: 'отвержен я от очей Твоих'; но Ты услышал голос молитвы моей, когда я воззвал к Тебе.

23 ( 31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

(30-24) Любите Господа, все праведные Его; Господь хранит верных и поступающим надменно воздает с избытком.

24 ( 31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

(30-25) Мужайтесь, и да укрепляется сердце ваше, все надеющиеся на Господа!