1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

Дошел он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,

2 Д обре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.

3 П авло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.

4 Я к міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

Проходя же по городам, они предавали соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.

5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедывать слово в Асии.

7 Д ійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.

8 О бминувши ж Мізію, прибули до Троади.

Миновав же Мисию, сошли они в Троаду.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.

10 Я к побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.

11 Т ож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,

12 з відтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.

13 Д ня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися женщинами.

14 П рислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце ее внимать тому, что говорил Павел.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

Когда же крестилась она и домашние ее, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите. И убедила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.

17 В она йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки--рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из нее. И вышел в тот же час.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

Тогда господа ее, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.

20 К оли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками

23 І , завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.

24 О державши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.

26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.

27 Я к прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлек меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.

28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.

29 З ажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

Он потребовал огня, вбежал и в трепете припал к Павлу и Силе,

30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

и, выведя их вон, сказал: государи! что мне делать, чтобы спастись?

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасешься ты и весь дом твой.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все его.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.

36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

Темничный страж объявил о сем Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак выйдите теперь и идите с миром.

37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.

38 Ц і ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.

40 І , вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Они же, выйдя из темницы, пришли к Лидии и, увидев братьев, поучали их, и отправились.