1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

Некоторые, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если не обрежетесь по обряду Моисееву, не можете спастись.

2 К оли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

Когда же произошло разногласие и немалое состязание у Павла и Варнавы с ними, то положили Павлу и Варнаве и некоторым другим из них отправиться по сему делу к Апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

3 Т ож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

Итак, быв провожены церковью, они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и производили радость великую во всех братиях.

4 К оли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

По прибытии же в Иерусалим они были приняты церковью, Апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними и как отверз дверь веры язычникам.

5 А ле дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

Тогда восстали некоторые из фарисейской ереси уверовавшие и говорили, что должно обрезывать и заповедывать соблюдать закон Моисеев.

6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

Апостолы и пресвитеры собрались для рассмотрения сего дела.

7 Я к велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

По долгом рассуждении Петр, встав, сказал им: мужи братия! вы знаете, что Бог от дней первых избрал из нас, чтобы из уст моих язычники услышали слово Евангелия и уверовали;

8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

и Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав им Духа Святаго, как и нам;

9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

и не положил никакого различия между нами и ими, верою очистив сердца их.

10 О тож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

Что же вы ныне искушаете Бога, возложить на выи учеников иго, которого не могли понести ни отцы наши, ни мы?

11 Т а ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

Но мы веруем, что благодатию Господа Иисуса Христа спасемся, как и они.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

Тогда умолкло все собрание и слушало Варнаву и Павла, рассказывавших, какие знамения и чудеса сотворил Бог через них среди язычников.

13 Я к замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

После же того, как они умолкли, начал речь Иаков и сказал: мужи братия! послушайте меня.

14 С имон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

Симон изъяснил, как Бог первоначально призрел на язычников, чтобы составить из них народ во имя Свое.

15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

И с сим согласны слова пророков, как написано:

16 П отому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

Потом обращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и то, что в ней разрушено, воссоздам, и исправлю ее,

17 щ об шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

чтобы взыскали Господа прочие человеки и все народы, между которыми возвестится имя Мое, говорит Господь, творящий все сие.

18 Г осподеві відвіку відомі всі вчинки Його.

Ведомы Богу от вечности все дела Его.

19 Т ому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

Посему я полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,

20 а ле написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

а написать им, чтобы они воздерживались от оскверненного идолами, от блуда, удавленины и крови, и чтобы не делали другим того, чего не хотят себе.

21 Б о своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

Ибо Моисеев от древних родов по всем городам имеет проповедующих его и читается в синагогах каждую субботу.

22 Т оді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

Тогда Апостолы и пресвитеры со всею церковью рассудили, избрав из среды себя мужей, послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою,: Иуду, прозываемого Варсавою, и Силу, мужей, начальствующих между братиями,

23 н аписавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

написав и вручив им следующее: 'Апостолы и пресвитеры и братия--находящимся в Антиохии, Сирии и Киликии братиям из язычников: радоваться.

24 Ч ерез те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

Поелику мы услышали, что некоторые, вышедшие от нас, смутили вас речами и поколебали ваши души, говоря, что должно обрезываться и соблюдать закон, чего мы им не поручали,

25 т о ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

то мы, собравшись, единодушно рассудили, избрав мужей, послать их к вам с возлюбленными нашими Варнавою и Павлом,

26 л юдьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

человеками, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.

27 Т ож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

Итак мы послали Иуду и Силу, которые изъяснят вам то же и словесно.

28 Б о зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

Ибо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого:

29 с тримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

воздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите. Соблюдая сие, хорошо сделаете. Будьте здравы'.

30 П осланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

Итак, отправленные пришли в Антиохию и, собрав людей, вручили письмо.

31 А перечитавши, раділи з потішення того.

Они же, прочитав, возрадовались о сем наставлении.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

Иуда и Сила, будучи также пророками, обильным словом преподали наставление братиям и утвердили их.

33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

Пробыв там время, они с миром отпущены были братиями к Апостолам.

34 А ле Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

Но Силе рассудилось остаться там. (А Иуда возвратился в Иерусалим.)

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

Павел же и Варнава жили в Антиохии, уча и благовествуя, вместе с другими многими, слово Господне.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

По некотором времени Павел сказал Варнаве: пойдем опять, посетим братьев наших по всем городам, в которых мы проповедали слово Господне, как они живут.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

Варнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком.

38 Т а Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

Но Павел полагал не брать отставшего от них в Памфилии и не шедшего с ними на дело, на которое они были посланы.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

Отсюда произошло огорчение, так что они разлучились друг с другом; и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр;

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

а Павел, избрав себе Силу, отправился, быв поручен братиями благодати Божией,

41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

и проходил Сирию и Киликию, утверждая церкви.