1 ( 40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

(40-20) Можешь ли ты удою вытащить левиафана и веревкою схватить за язык его?

2 ( 40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

(40-21) вденешь ли кольцо в ноздри его? проколешь ли иглою челюсть его?

3 ( 40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

(40-22) будет ли он много умолять тебя и будет ли говорить с тобою кротко?

4 ( 40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

(40-23) сделает ли он договор с тобою, и возьмешь ли его навсегда себе в рабы?

5 ( 40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

(40-24) станешь ли забавляться им, как птичкою, и свяжешь ли его для девочек твоих?

6 ( 40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

(40-25) будут ли продавать его товарищи ловли, разделят ли его между Хананейскими купцами?

7 ( 40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

(40-26) можешь ли пронзить кожу его копьем и голову его рыбачьею острогою?

8 ( 40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

(40-27) Клади на него руку твою, и помни о борьбе: вперед не будешь.

9 ( 41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

(41-1) Надежда тщетна: не упадешь ли от одного взгляда его?

10 ( 41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

(41-2) Нет столь отважного, который осмелился бы потревожить его; кто же может устоять перед Моим лицем?

11 ( 41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

(41-3) Кто предварил Меня, чтобы Мне воздавать ему? под всем небом все Мое.

12 ( 41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

(41-4) Не умолчу о членах его, о силе и красивой соразмерности их.

13 ( 41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

(41-5) Кто может открыть верх одежды его, кто подойдет к двойным челюстям его?

14 ( 41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

(41-6) Кто может отворить двери лица его? круг зубов его--ужас;

15 ( 41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

(41-7) крепкие щиты его--великолепие; они скреплены как бы твердою печатью;

16 ( 41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

(41-8) один к другому прикасается близко, так что и воздух не проходит между ними;

17 ( 41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

(41-9) один с другим лежат плотно, сцепились и не раздвигаются.

18 ( 41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

(41-10) От его чихания показывается свет; глаза у него как ресницы зари;

19 ( 41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

(41-11) из пасти его выходят пламенники, выскакивают огненные искры;

20 ( 41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

(41-12) из ноздрей его выходит дым, как из кипящего горшка или котла.

21 ( 41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

(41-13) Дыхание его раскаляет угли, и из пасти его выходит пламя.

22 ( 41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

(41-14) На шее его обитает сила, и перед ним бежит ужас.

23 ( 41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

(41-15) Мясистые части тела его сплочены между собою твердо, не дрогнут.

24 ( 41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

(41-16) Сердце его твердо, как камень, и жестко, как нижний жернов.

25 ( 41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

(41-17) Когда он поднимается, силачи в страхе, совсем теряются от ужаса.

26 ( 41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

(41-18) Меч, коснувшийся его, не устоит, ни копье, ни дротик, ни латы.

27 ( 41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

(41-19) Железо он считает за солому, медь--за гнилое дерево.

28 ( 41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

(41-20) Дочь лука не обратит его в бегство; пращные камни обращаются для него в плеву.

29 ( 41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

(41-21) Булава считается у него за соломину; свисту дротика он смеется.

30 ( 41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

(41-22) Под ним острые камни, и он на острых камнях лежит в грязи.

31 ( 41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

(41-23) Он кипятит пучину, как котел, и море претворяет в кипящую мазь;

32 ( 41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

(41-24) оставляет за собою светящуюся стезю; бездна кажется сединою.

33 ( 41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

(41-25) Нет на земле подобного ему; он сотворен бесстрашным;

34 ( 41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

(41-26) на все высокое смотрит смело; он царь над всеми сынами гордости.