1 З аміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.

Человеку предположения сердца, но от Господа ответ языка.

2 В сі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.

Все пути человека чисты в его глазах, но Господь взвешивает души.

3 П оклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.

Предай Господу дела твои, и предприятия твои совершатся.

4 В се Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.

Все сделал Господь ради Себя; и даже нечестивого на день бедствия.

5 О гида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!

Мерзость пред Господом всякий надменный сердцем; можно поручиться, что он не останется ненаказанным.

6 П ровина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.

Милосердием и правдою очищается грех, и страх Господень отводит от зла.

7 Я к дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.

Когда Господу угодны пути человека, Он и врагов его примиряет с ним.

8 Л іпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.

Лучше немногое с правдою, нежели множество прибытков с неправдою.

9 Р озум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

Сердце человека обдумывает свой путь, но Господь управляет шествием его.

10 В ирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.

В устах царя--слово вдохновенное; уста его не должны погрешать на суде.

11 В ага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.

Верные весы и весовые чаши--от Господа; от Него же все гири в суме.

12 Ч инити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.

Мерзость для царей--дело беззаконное, потому что правдою утверждается престол.

13 У подоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

Приятны царю уста правдивые, и говорящего истину он любит.

14 Г нів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.

Царский гнев--вестник смерти; но мудрый человек умилостивит его.

15 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.

В светлом взоре царя--жизнь, и благоволение его--как облако с поздним дождем.

16 Н абування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!

Приобретение мудрости гораздо лучше золота, и приобретение разума предпочтительнее отборного серебра.

17 П уть справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.

Путь праведных--уклонение от зла: тот бережет душу свою, кто хранит путь свой.

18 П еред загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.

Погибели предшествует гордость, и падению--надменность.

19 Л іпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.

Лучше смиряться духом с кроткими, нежели разделять добычу с гордыми.

20 Х то вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.

Кто ведет дело разумно, тот найдет благо, и кто надеется на Господа, тот блажен.

21 М удросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.

Мудрый сердцем прозовется благоразумным, и сладкая речь прибавит к учению.

22 Р озум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.

Разум для имеющих его--источник жизни, а ученость глупых--глупость.

23 С ерце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.

Сердце мудрого делает язык его мудрым и умножает знание в устах его.

24 П риємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.

Приятная речь--сотовый мед, сладка для души и целебна для костей.

25 Б уває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Есть пути, которые кажутся человеку прямыми, но конец их путь к смерти.

26 Л юдина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.

Трудящийся трудится для себя, потому что понуждает его рот его.

27 Н ікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.

Человек лукавый замышляет зло, и на устах его как бы огонь палящий.

28 Л укава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.

Человек коварный сеет раздор, и наушник разлучает друзей.

29 Н асильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

Человек неблагонамеренный развращает ближнего своего и ведет его на путь недобрый;

30 Х то прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

прищуривает глаза свои, чтобы придумать коварство; закусывая себе губы, совершает злодейство.

31 С ивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.

Венец славы--седина, которая находится на пути правды.

32 Л іпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.

Долготерпеливый лучше храброго, и владеющий собою завоевателя города.

33 З а пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

В полу бросается жребий, но все решение его--от Господа.