1 Т ого ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря.

2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

И собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сел; а весь народ стоял на берегу.

3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

И поучал их много притчами, говоря: вот, вышел сеятель сеять;

4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

и когда он сеял, иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то;

5 Д ругі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока.

6 а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло;

7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его;

8 І нші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать.

9 Х то має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Кто имеет уши слышать, да слышит!

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчами говоришь им?

11 А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано,

12 Б о хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет;

13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: слухом услышите--и не уразумеете, и глазами смотреть будете--и не увидите,

15 З атовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

ибо огрубело сердце людей сих и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их.

16 О чі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат,

17 Б о поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что вы видите, и не видели, и слышать, что вы слышите, и не слышали.

18 П ослухайте ж притчу про сіяча.

Вы же выслушайте притчи о сеятеле:

19 Д о кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его--вот кого означает посеянное при дороге.

20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его;

21 а ле кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется.

22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно.

23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, иной в шестьдесят, а иной в тридцать.

24 І ншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своем;

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

когда же люди спали, пришел враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушел;

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы.

27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

Придя же, рабы домовладыки сказали ему: господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоем? откуда же на нем плевелы?

28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

Он же сказал им: враг человека сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их?

29 А ле він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

Но он сказал: нет, --чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы,

30 З алишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

оставьте расти вместе то и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в снопы, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою.

31 І ншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем,

32 В оно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его.

33 І ншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.

34 Ц е все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

Всё сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им,

35 щ об справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира.

36 Т оді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

Тогда Иисус, отпустив народ, вошел в дом. И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле.

37 А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий;

38 а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы--сыны лукавого;

39 а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы.

40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего:

41 П ошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,

42 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов;

43 Т оді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!

44 Ц арство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает всё, что имеет, и покупает поле то.

45 П одібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин,

46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал всё, что имел, и купил ее.

47 П одібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода,

48 К оли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон.

49 Т ак буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных,

50 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.

51 Ч и ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

И спросил их Иисус: поняли ли вы всё это? Они говорят Ему: так, Господи!

52 І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое.

53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда.

54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?

55 Ч и ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда?

56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

и сестры Его не все ли между нами? откуда же у Него всё это?

57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

И соблазнялись о Нем. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и в доме своем.

58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

И не совершил там многих чудес по неверию их.