1 П ослухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!

Слушайте слово, которое Господь говорит вам, дом Израилев.

2 Т ак говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!

Так говорит Господь: не учитесь путям язычников и не страшитесь знамений небесных, которых язычники страшатся.

3 Б о устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!

Ибо уставы народов--пустота: вырубают дерево в лесу, обделывают его руками плотника при помощи топора,

4 С ріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.

покрывают серебром и золотом, прикрепляют гвоздями и молотом, чтобы не шаталось.

5 В они, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!

Они--как обточенный столп, и не говорят; их носят, потому что ходить не могут. Не бойтесь их, ибо они не могут причинить зла, но и добра делать не в силах.

6 Т акого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!

Нет подобного Тебе, Господи! Ты велик, и имя Твое велико могуществом.

7 Х то не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!

Кто не убоится Тебя, Царь народов? ибо Тебе принадлежит это; потому что между всеми мудрецами народов и во всех царствах их нет подобного Тебе.

8 В они стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!

Все до одного они бессмысленны и глупы; пустое учение--это дерево.

9 С рібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.

Разбитое в листы серебро привезено из Фарсиса, золото--из Уфаза, дело художника и рук плавильщика; одежда на них--гиацинт и пурпур: все это--дело людей искусных.

10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

А Господь Бог есть истина; Он есть Бог живый и Царь вечный. От гнева Его дрожит земля, и народы не могут выдержать негодования Его.

11 О так їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

Так говорите им: боги, которые не сотворили неба и земли, исчезнут с земли и из-под небес.

12 С воєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростер небеса.

13 Я к голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краев земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих.

14 т оді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!...

Безумствует всякий человек в своем знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом, ибо выплавленное им есть ложь, и нет в нем духа.

15 М арнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут.

16 Н е така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

Не такова, как их, доля Иакова; ибо есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его; имя Его--Господь Саваоф.

17 З абери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!

Убирай с земли имущество твое, имеющая сидеть в осаде;

18 Б о Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...

ибо так говорит Господь: вот, Я выброшу жителей сей земли на сей раз и загоню их в тесное место, чтобы схватили их.

19 О й, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.

Горе мне в моем сокрушении; мучительна рана моя, но я говорю: 'подлинно, это моя скорбь, и я буду нести ее;

20 Н амета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...

шатер мой опустошен, и все веревки мои порваны; дети мои ушли от меня, и нет их: некому уже раскинуть шатра моего и развесить ковров моих,

21 Б о пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо...

ибо пастыри сделались бессмысленными и не искали Господа, а потому они и поступали безрассудно, и все стадо их рассеяно'.

22 Г олос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...

Несется слух: вот он идет, и большой шум от страны северной, чтобы города Иудеи сделать пустынею, жилищем шакалов.

23 З наю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.

Знаю, Господи, что не в воле человека путь его, что не во власти идущего давать направление стопам своим.

24 К арай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!

Наказывай меня, Господи, но по правде, не во гневе Твоем, чтобы не умалить меня.

25 В илий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...

Излей ярость Твою на народы, которые не знают Тебя, и на племена, которые не призывают имени Твоего; ибо они съели Иакова, пожрали его и истребили его, и жилище его опустошили.