1 А Йов відповів та й сказав:

И отвечал Иов и сказал:

2 А ж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

доколе будете мучить душу мою и терзать меня речами?

3 Д есять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Вот, уже раз десять вы срамили меня и не стыдитесь теснить меня.

4 Я кщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Если я и действительно погрешил, то погрешность моя при мне остается.

5 Ч и ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Если же вы хотите повеличаться надо мною и упрекнуть меня позором моим,

6 З найте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

то знайте, что Бог ниспроверг меня и обложил меня Своею сетью.

7 О сь ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Вот, я кричу: обида! и никто не слушает; вопию, и нет суда.

8 В ін дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Он преградил мне дорогу, и не могу пройти, и на стези мои положил тьму.

9 В ін стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Совлек с меня славу мою и снял венец с головы моей.

10 З відусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Кругом разорил меня, и я отхожу; и, как дерево, Он исторг надежду мою.

11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Воспылал на меня гневом Своим и считает меня между врагами Своими.

12 п олки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Полки Его пришли вместе и направили путь свой ко мне и расположились вокруг шатра моего.

13 В іддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Братьев моих Он удалил от меня, и знающие меня чуждаются меня.

14 м ої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Покинули меня близкие мои, и знакомые мои забыли меня.

15 М ешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Пришлые в доме моем и служанки мои чужим считают меня; посторонним стал я в глазах их.

16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Зову слугу моего, и он не откликается; устами моими я должен умолять его.

17 М ій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Дыхание мое опротивело жене моей, и я должен умолять ее ради детей чрева моего.

18 Н авіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Даже малые дети презирают меня: поднимаюсь, и они издеваются надо мною.

19 М ої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Гнушаются мною все наперсники мои, и те, которых я любил, обратились против меня.

20 Д о шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Кости мои прилипли к коже моей и плоти моей, и я остался только с кожею около зубов моих.

21 З милуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Помилуйте меня, помилуйте меня вы, друзья мои, ибо рука Божия коснулась меня.

22 Ч ого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Зачем и вы преследуете меня, как Бог, и плотью моею не можете насытиться?

23 О , коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

О, если бы записаны были слова мои! Если бы начертаны были они в книге

24 к оли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

резцом железным с оловом, --на вечное время на камне вырезаны были!

25 Т а я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

А я знаю, Искупитель мой жив, и Он в последний день восставит из праха распадающуюся кожу мою сию,

26 ц ю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

и я во плоти моей узрю Бога.

27 с ам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Я узрю Его сам; мои глаза, не глаза другого, увидят Его. Истаевает сердце мое в груди моей!

28 К оли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Вам надлежало бы сказать: зачем мы преследуем его? Как будто корень зла найден во мне.

29 т о побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Убойтесь меча, ибо меч есть отмститель неправды, и знайте, что есть суд.