1 А Йов відповів та й сказав:

Тогава Иов в отговор рече:

2 А ж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

До кога ще оскърбявате душата ми, И ще ме съкрушавате с думи?

3 Д есять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Десет пъти вече стана ме укорявате, Но пак не ви е срам, че ми смайвате главата.

4 Я кщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Даже ако наистина съм съгрешил, Грешката ми остава с мене.

5 Ч и ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Ако непременно искате да се големеете над мене И да хвърляте против мене укора ми,

6 З найте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Знайте сега, че Бог ме повали И ме обиколи с мрежата Си.

7 О сь ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Ето, викам: Неправда! но няма кой да ме чуе; Издавам вик за помощ, но няма съд.

8 В ін дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Той е преградил пътя ми, та не мога да премина, И турил е тъмнина в пътеките ми,

9 В ін стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Съблякъл ме е от славата ми, И отнел е венеца от главата ми.

10 З відусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Съкрушил ме е от всякъде, и аз отивам; И изкоренил е надеждата ми като дърво.

11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Запалил е тоже против мене гнева Си, И счита ме като един от враговете Си.

12 п олки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Полковете Му настъпват заедно Та заздравяват пътя си против мене, И разполагат се в стан около шатъра ми.

13 В іддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Отдалечил е от мене братята ми; И ония, които ме познаваха, станаха съвсем чужди за мене.

14 м ої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Оставиха ме ближните ми, И забравиха ме познайниците ми.

15 М ешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Ония, които живеят в дома ми, И слугините ми считат ме като чужд; Странен станах в очите им.

16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Викам слугата си, и не отговаря, <При все че> с устата си му се моля.

17 М ій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Дъхът ми е отвратителен на жена ми, И дъхът ми на чадата на чреслата ми,

18 Н авіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

И самите малки деца ме презират; Когато ставам говорят против мене.

19 М ої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Всичките ми по-близки приятели се погнусяват от мене; И ония, които възлюбих, обърнаха се против мене.

20 Д о шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Костите ми залепват за кожата ми и за месата ми; И отървах се <само> с кожата на зъбите си.

21 З милуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Смилете се за мене, смилете се за мене, вие приятели мои! Защото ръката Божия се допря до мене.

22 Ч ого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Защо ме гоните, като че ли сте Бог, И не се насищате от плътта ми?

23 О , коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

О, да можеха да се напишат думите ми! Да се начертаеха на книга!

24 к оли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Да се издълбаеха на скала за всегда С желязна писалка и олово!

25 Т а я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Защото зная, че е жив Изкупителят ми, И че в последно време ще застане на земята;

26 ц ю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

И, като изтлее след кожата ми това <тяло>, <Пак> вън от плътта си ще видя Бога:

27 с ам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Когото сам аз ще видя, И очите ми ще гледат, и то не като чужденец. <За тая гледка> дробовете ми се топят дълбоко в мене.

28 К оли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Ако кажете: Как ще го гоним, Тъй като причината на това <страдание> се намира в <самия> него!

29 т о побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Тогава бойте се от меча; Защото гневни са наказанията <нанесени> от меча, За да познаете, че има съд.