1 Х іба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Знаеш ли времето, когато раждат дивите кози по канарите? Забелязваш ли кога раждат кошутите?

2 Ч и на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Преброяваш ли колко месеци изпълняват те? Или знаеш ли срока за раждането им? -

3 к оли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

<Когато> се навеждат, раждат малките си, Освобождават се от болките си.

4 Н абираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Малките им заякват, растат в полето; Излизат и не се връщат <вече> при тях.

5 Х то пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Кой е пуснал на свобода дивия осел? Или кой е развързал връзките на <тоя> плах бежанец,

6 я кому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

За който съм направил пустинята за къща И солената земя за негово жилище?

7 В ін сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Той се присмива на градския шум, Нито внимава на викането на <този, който го> кара.

8 Щ о знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Планините, които обикаля, са пасбището му; И търси всякаква зеленина.

9 Ч и захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Ще благоволи ли дивият вол да ти работи, Или ще нощува ли в твоите ясли?

10 Ч и ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Можеш ли да впрегнеш дивия вол за оране? Или ще браносва ли той полетата зад тебе?

11 Ч и повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Ще се облегнеш ли на него, защото силата му е голяма? Или ще повериш ли на него работата си?

12 Ч и повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Ще се довериш ли на него да ти прибере житото ти И да <го> събере в гумното ти?

13 К рило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Крилата на камилоптицата пляскат весело; Но крилата и перата й благи ли са?

14 Б о яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Защо тя оставя яйцата си на земята И ги топли в пръстта,

15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

А забравя, че е възможно нога да ги смаже Или полски звяр да ги стъпче.

16 В ін жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Носи се жестоко с малките си, като че не са нейни; Трудът й е напразно, защото не я е грижа <за опасности:>

17 б о Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Понеже Бог я е лишил от мъдрост, И не я е обдарил с разум.

18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Когато стане да бяга Присмива се на коня и на ездача му.

19 Ч и ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Ти ли си дал сила на коня? Облякъл си врата му с трептяща грива?

20 Ч и ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Ти ли го правиш да скача като скакалец? Гордото му пръхтене е ужасно.

21 Б 'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Копае <с крак> в долината, и се радва на силата си; Излиза срещу оръжията.

22 с міється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Присмива се на страха и не се бои. Нито се обръща назад от меча,

23 х оч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Тула по <страната му> трещи, <И> лъскавото копие, и сулицата.

24 В ін із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

С буйство и ярост той гълта земята; И при гласа на тръбата не вярва <от радост>.

25 П ри кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Щом <свири> тръбата, той казва: Хо, хо! И от далеч подушва боя, Гърменето на военачалниците и викането.

26 Ч и яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Чрез твоята ли мъдрост лети на горе ястребът, <И> простира крилата си към юг?

27 Ч и з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

При твоята ли заповед се възвишава орелът, И прави гнездото си по височините?

28 Н а скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Живее по канарите, и <там> се помещава, По върховете на скалите, и по непроходимите <места>.

29 і звідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

От там си съзира плячка, Очите му я съглеждат от далеч.

30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

И пилетата му смучат кръв; И дето има трупове, там е и той.