1 Х іба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

2 Ч и на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

3 к оли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

4 Н абираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

5 Х то пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

6 я кому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

7 В ін сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

8 Щ о знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

9 Ч и захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

10 Ч и ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

11 Ч и повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

12 Ч и повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

13 К рило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

14 Б о яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

16 В ін жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

17 б о Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

19 Ч и ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

20 Ч и ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

21 Б 'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

22 с міється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

23 х оч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

24 В ін із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

25 П ри кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

26 Ч и яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

27 Ч и з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

28 Н а скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

29 і звідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.