1 Я к літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
2 Я к пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3 Б атіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4 Н ерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Н ерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6 Х то через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
7 Я к волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8 Я к прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9 Я к терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10 Я к стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11 Я к вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
12 Ч и ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
13 Л інивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
14 Д вері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
15 С вою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
16 Л інивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 П са за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
18 Я к той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
19 т ак і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
21 В угілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
22 С лова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
23 Я к срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
24 у стами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
25 к оли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
26 Я к ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
27 Х то яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
28 Б рехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.