1 М ій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

2 т и попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!

3 У чини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,

4 н е дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,

5 р ятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

6 І ди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:

7 н ема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;

8 в она заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

9 А ж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

10 Щ е трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

12 Л юдина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,

13 в ін моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,

15 т ому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!

16 О цих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:

17 о чі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,

18 с ерце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,

19 с відок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

20 С тережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!

21 П рив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!

22 В она буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!

23 Б о заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

24 щ об тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.

25 Н е жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,

26 б о вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...

27 Ч и візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?

28 Ч и буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?

29 Т ак і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

30 Н е погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,

31 т а як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

32 Х то чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,

33 п обої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

34 б о заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:

35 в ін не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!