1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.

2 Б о нею засвідчені старші були.

3 В ірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

4 В ірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

5 В ірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.

6 Д огодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

7 В ірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.

8 В ірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

9 В ірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,

10 б о чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.

11 В ірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.

12 Т ому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.

13 У сі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.

14 Б о ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.

15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.

16 Т а бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

17 В ірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,

18 щ о йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.

19 Б о він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

20 В ірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.

21 В ірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.

22 В ірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.

23 В ірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.

24 В ірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.

25 В ін хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.

26 В ін наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

27 В ірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.

28 В ірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.

29 В ірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.

30 В ірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.

31 В ірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.

32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,

33 щ о вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,

34 с илу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;

35 ж інки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;

36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.

37 К амінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

38 Т і, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,

40 б о Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.