1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

2 С лава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

3 Н ебо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

4 Я к відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

5 к оли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

6 П еред царем не пишайся, а на місці великих не стій,

7 б о ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

8 Н е спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

9 С удися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

10 щ об тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

11 З олоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

12 З олотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

13 Н емов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

14 Х мари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

15 В олодар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

16 Я кщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

17 З держуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

18 М олот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

19 Г нилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

20 Щ о здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

21 Я кщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,

22 б о цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

23 В ітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

24 Л іпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

25 Д обра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

26 Д жерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

27 Ї сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

28 Л юдина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.