1 М ій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

2 Д ійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

3 П оклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

4 Б о від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

5 В ін призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

6 В ін поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

8 П раведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

10 А ле всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

11 М ої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

12 в они мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

13 Я кщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

14 Д о гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

15 Д е ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

16 Д о шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...