1 Д авидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

2 В ін моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

3 Г осподи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

4 Л юдина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

5 Г осподи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

6 З аблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

7 П ошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

8 щ о їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

9 Б оже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

10 щ о Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

11 П орятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

12 щ об були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

13 П овні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

14 С иті наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

15 Б лаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!