1 П салом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

2 С погадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

3 п ідійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

4 Р евіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

5 в иглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

7 С вятиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

8 С казали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

9 Н аших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

10 А ж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

11 Д ля чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

13 Р озділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

14 Т и левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

15 Т и був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

16 Т вій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

17 в сі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

18 П ам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

19 Н е віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

20 С поглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

21 Н ехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

22 В стань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

23 Н е забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!