1 І було мені слово Господнє таке:

2 А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крови? І завідом його про всі гидоти його,

3 т а й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй середині, щоб прийшов його час, і робить божків собі, щоб занечищуватися!

4 К ров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божками, яких ти робила, занечистилася, і наблизила свої дні, і прийшла аж до своїх років. Тому дам тебе народам на ганьбу, і на посміховисько для всіх країв!

5 Б лизькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойменна, багатозаколотна!

6 О сь Ізраїлеві князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати.

7 Б атька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічуть у тебе.

8 М оїми святощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш.

9 У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе.

10 Н аготу батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе.

11 І один робить гидоту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого...

12 П ідкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог...

13 І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття твої, що були в тебе.

14 Ч и встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив!

15 І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистість із тебе.

16 І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів, і пізнаєш, що Я Господь!...

17 І було мені слово Господнє таке:

18 С ину людський, дім Ізраїлів став мені за жужелицю; усі вони мідь, і цина, і залізо, і оливо в середині горна, жужелицею срібла сталися.

19 Т ому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось Я позбираю вас до середині Єрусалиму.

20 Я к збирають срібло, і мідь, і залізо, і оливо, і цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу, і розтоплю вас!

21 І позбираю вас, і дмухну на вас огнем Свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його...

22 Я к розтоплюється срібло в середині горна, так будете розтоплені ви в середині його, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!...

23 І було мені слово Господнє таке:

24 С ину людський, скажи до неї: Ти земля неочищена, у дні гніву дощем не политая!

25 З мова її пророків серед нього, як ревучий лев, що здобич шматує: жеруть душу, маєток та багатство забирають, прибільшують удів її в середині її.

26 С вященики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них.

27 К нязі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи.

28 А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив...

29 Н ароди Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ'ї...

30 І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!

31 І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересердя Свого повигублював їх, їхню дорогу Я дав на їхню голову, каже Господь Бог...