1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

2 Я к живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

4 н еправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

5 Б орони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

6 з а свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

8 Я ка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

9 Ч и Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

10 Ч и буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

12 т аж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

13 Т ака доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

14 Я к розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

15 П озосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

17 т о він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

18 В ін будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

19 в ін лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

20 С трахіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

21 с хідній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

22 О це все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 С воїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...