1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

Job again took up his discourse and said,

2 Я к живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

As God lives, Who has taken away my right and denied me justice, and the Almighty, Who has vexed and embittered my life,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

As long as my life is still whole within me, and the breath of God is in my nostrils,

4 н еправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

My lips shall not speak untruth, nor shall my tongue utter deceit.

5 Б орони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

God forbid that I should justify you—saying you are right; till I die, I will not put away my integrity from me.

6 з а свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

My uprightness and my right standing with God I hold fast and will not let them go; my heart does not reproach me for any of my days and it shall not reproach me as long as I live.

7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Let my enemy be as the wicked, and let him who rises up against me be as the unrighteous.

8 Я ка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

For what is the hope of the godless and polluted, even though he has gained, when God cuts him off and takes away his life?

9 Ч и Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Will God hear his cry when trouble comes upon him?

10 Ч и буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Will he take delight in the Almighty? Will he call upon God at all times?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

I will teach you regarding the hand and handiwork of God; that which is with the Almighty will I not conceal.

12 т аж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Behold, all of you have seen it yourselves; why then have you become altogether vain ?

13 Т ака доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

This is the portion of a wicked man with God, and the heritage which oppressors shall receive from the Almighty:

14 Я к розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

If his children are multiplied, it is for the sword; and his offspring will not have sufficient bread.

15 П озосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Those who survive him, will bury, and widows will make no lamentation.

16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Though he heaps up silver like dust and piles up clothing like clay,

17 т о він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

He may prepare it, but the just will wear it, and the innocent will divide the silver.

18 В ін будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

He builds his house like a moth or a spider, like a booth which a watchman makes.

19 в ін лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

will lie down rich, but does it not again; he opens his eyes, and is gone.

20 С трахіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Terrors overtake him like a flood; a windstorm steals him away in the night.

21 с хідній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

The east wind lifts him up, and he is gone; it sweeps him out of his place.

22 О це все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

For hurl at him without pity and unsparingly; he flees in haste before His power.

23 С воїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

men to clap their hands at him and hiss him out of his place.