1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

About that time Herod the king stretched forth his hands to afflict and oppress and torment some who belonged to the church (assembly).

2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

And he killed James the brother of John with a sword;

3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

And when he saw that it was pleasing to the Jews, he proceeded further and arrested Peter also. This was during the days of Unleavened Bread.

4 І , схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

And when he had seized, he put him in prison and delivered him to four squads of soldiers of four each to guard him, purposing after the Passover to bring him forth to the people.

5 О тож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

So Peter was kept in prison, but fervent prayer for him was persistently made to God by the church (assembly).

6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

The very night before Herod was about to bring him forth, Peter was sleeping between two soldiers, fastened with two chains, and sentries before the door were guarding the prison.

7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.

And suddenly an angel of the Lord appeared, and a light shone in the place where he was. And the angel gently smote Peter on the side and awakened him, saying, Get up quickly! And the chains fell off his hands.

8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

And the angel said to him, Tighten your belt and bind on your sandals. And he did so. And he said to him, Wrap your outer garment around you and follow me.

9 І , вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

And went out following him, and he was not conscious that what was apparently being done by the angel was real, but thought he was seeing a vision.

10 Я к сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

When they had passed through the first guard and the second, they came to the iron gate which leads into the city. Of its own accord swung open, and they went out and passed on through one street; and at once the angel left him.

11 С казав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

Then Peter came to himself and said, Now I really know and am sure that the Lord has sent His angel and delivered me from the hand of Herod and from all that the Jewish people were expecting.

12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

When he, at a glance, became aware of this '> comprehending all the elements of the case], he went to the house of Mary the mother of John, whose surname was Mark, where a large number were assembled together and were praying.

13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

And when he knocked at the gate of the porch, a maid named Rhoda came to answer.

14 т а голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...

And recognizing Peter’s voice, in her joy she failed to open the gate, but ran in and told the people that Peter was standing before the porch gate.

15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!

They said to her, You are crazy! But she persistently and strongly and confidently affirmed that it was the truth. They said, It is his angel!

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

But meanwhile Peter continued knocking, and when they opened the gate and saw him, they were amazed.

17 М ахнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

But motioning to them with his hand to keep quiet and listen, he related to them how the Lord had delivered him out of the prison. And he said, Report all this to James and to the brethren. Then he left and went to some other place.

18 К оли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

Now as soon as it was day, there was no small disturbance among the soldiers over what had become of Peter.

19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

And when Herod had looked for him and could not find him, he placed the guards on trial and commanded that they should be led away. Then went down from Judea to Caesarea and stayed on there.

20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

Now cherished bitter animosity and hostility for the people of Tyre and Sidon; and came to him in a united body, and having made Blastus the king’s chamberlain their friend, they asked for peace, because their country was nourished by and depended on the king’s for food.

21 Д ня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

On an appointed day Herod arrayed himself in his royal robes, took his seat upon throne, and addressed an oration to them.

22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

And the assembled people shouted, It is the voice of a god, and not of a man!

23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

And at once an angel of the Lord smote him and cut him down, because he did not give God the glory (the preeminence and kingly majesty that belong to Him as the supreme Ruler); and he was eaten by worms and died.

24 С лово ж Боже росло та помножувалось.

But the Word of the Lord continued to grow and spread.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

And Barnabas and Saul came back from Jerusalem when they had completed their mission, bringing with them John whose surname was Mark.