1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

When all the kings beyond the Jordan in the hill country and in the lowland and all along the coast of the Great Sea toward Lebanon, the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites heard this,

2 т о вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

They gathered together with one accord to fight Joshua and Israel.

3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

But when the people of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai,

4 т о зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

They worked cunningly, and went pretending to be ambassadors and took old sacks on their donkeys and wineskins, old, torn, and mended,

5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

And old and patched shoes on their feet and wearing old garments; and all their supply of food was dry and moldy.

6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

And they went to Joshua in the camp at Gilgal and said to him and the men of Israel, We have come from a far country; so now, make a covenant with us.

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

But the men of Israel said to the Hivites, Perhaps you live among us; how then can we make a covenant with you?

8 І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

They said to Joshua, We are your servants. And Joshua said to them, Who are you? From where have you come?

9 І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

They said to him, From a very far country your servants have come because of the name of the Lord your God. For we have heard the fame of Him, and all that He did in Egypt,

10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

And all that He did to the two kings of the Amorites who were beyond the Jordan, to Sihon king of Heshbon, and to Og king of Bashan, who lived in Ashtaroth.

11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

So our elders and all the residents of our country said to us, Take provisions for the journey and go to meet and say to them, We are your servants; and now make a covenant with us.

12 О це наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

This our bread we took hot for our provision out of our houses on the day we set out to go to you; but now behold, it is dry and has become moldy.

13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

These wineskins (bottles) which we filled were new, and behold, they are torn; and our garments and our shoes have become old because of the very long journey.

14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

So the men partook of their food and did not consult the Lord.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

Joshua made peace with them, covenanting with them to let them live, and the assembly’s leaders swore to them.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

Then three days after they had made a covenant with heard that they were their neighbors and that they dwelt among them.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

And the Israelites set out and came to their cities on the third day. Now their cities were Gibeon, Chephirah, Beeroth, and Kiriath-jearim.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

But the Israelites did not slay them, because the leaders of the assembly had sworn to them by the Lord, the God of Israel,. And all the assembly murmured against the leaders.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

But all the leaders said to all the assembly, We have sworn to them by the Lord, the God of Israel, so now we may not touch them.

20 О це зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

This we will do to them: we will let them live, lest wrath be upon us because of the oath which we swore to them.

21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

And the leaders said to them, Let them live. So they became hewers of wood and drawers of water for all the assembly, just as the leaders had said of them.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

Joshua called the men and said, Why did you deceive us, saying, We live very far from you, when you dwell among us?

23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

Now therefore you are cursed, and of you there shall always be slaves, hewers of wood and drawers of water for the house of my God.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

They answered Joshua, Because it was surely told your servants that the Lord your God commanded His servant Moses to give you all the land and to destroy all the land’s inhabitants from before you. So we feared greatly for our lives because of you, and have done this thing.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

And now, behold, we are in your hand; do as it seems good and right in your sight to do to us.

26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

So he did to them, and delivered them out of the hand of the Israelites, so that they did not kill them.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

But Joshua then made them hewers of wood and drawers of water for the congregation and for the altar of the Lord, to this day, in the place which He should choose.