1 О тож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

So by whatever strengthening and consoling and encouraging in Him, by whatever persuasive incentive there is in love, by whatever participation in the Spirit, and by whatever depth of affection and compassionate sympathy,

2 т о доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

Fill up and complete my joy by living in harmony and being of the same mind and one in purpose, having the same love, being in full accord and of one harmonious mind and intention.

3 Н е робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.

Do nothing from factional motives or prompted by conceit and empty arrogance. Instead, in the true spirit of humility (lowliness of mind) let each regard the others as better than and superior to himself.

4 Н ехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Let each of you esteem and look upon and be concerned for not his own interests, but also each for the interests of others.

5 Н ехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

Let this same attitude and purpose and mind be in you which was in Christ Jesus:

6 В ін, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

Who, although being essentially one with God and in the form of God '> possessing the fullness of the attributes which make God God], did not think this equality with God was a thing to be eagerly grasped or retained,

7 а ле Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

But stripped Himself '> rightful dignity], so as to assume the guise of a servant (slave), in that He became like men and was born a human being.

8 В ін упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

And after He had appeared in human form, He abased and humbled Himself and carried His obedience to the extreme of death, even the death of the cross!

9 Т ому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

Therefore God has highly exalted Him and has freely bestowed on Him the name that is above every name,

10 щ об перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

That in (at) the name of Jesus every knee should (must) bow, in heaven and on earth and under the earth,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

And every tongue '> frankly and openly] confess and acknowledge that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.

12 О тож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.

Therefore, my dear ones, as you have always obeyed, so now, not only in my presence but much more because I am absent, work out (cultivate, carry out to the goal, and fully complete) your own salvation with reverence and awe and trembling (self-distrust, with serious caution, tenderness of conscience, watchfulness against temptation, timidly shrinking from whatever might offend God and discredit the name of Christ).

13 Б о то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

for it is God Who is all the while effectually at work in you, both to will and to work for His good pleasure and satisfaction and delight.

14 Р обіть усе без нарікання та сумніву,

Do all things without grumbling and faultfinding and complaining '> against God] and questioning and doubting,

15 щ об були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

That you may show yourselves to be blameless and guileless, innocent and uncontaminated, children of God without blemish (faultless, unrebukable) in the midst of a crooked and wicked generation, among whom you are seen as bright lights (stars or beacons shining out clearly) in the world,

16 д одержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

Holding out and offering the Word of Life, so that in the day of Christ I may have something of which exultantly to rejoice and glory in that I did not run my race in vain or spend my labor to no purpose.

17 Т а хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

Even if must be poured out as a libation on the sacrificial offering of your faith, still I am glad and congratulate you all on it.

18 Т іштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!

And you also in like manner be glad and congratulate me on it.

19 Н адіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

But I hope and trust in the Lord Jesus soon to send Timothy to you, so that I may also be encouraged and cheered by learning news of you.

20 Б о я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

For I have no one like him who will be so genuinely interested in your welfare and devoted to your interests.

21 У сі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

For the others all seek their own interests, not those of Jesus Christ (the Messiah).

22 Т а ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

But Timothy’s tested worth you know, how as a son with his father he has toiled with me zealously in the good news (the Gospel).

23 О тже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

I hope therefore to send him promptly, just as soon as I know how my case is going to turn out.

24 А ле в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

But I am confident and fully trusting in the Lord that shortly I myself shall come to you also.

25 А ле я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

However, I thought it necessary to send Epaphroditus to you. my brother and companion in labor and my fellow soldier, as well as your special messenger (apostle) and minister to my need.

26 б о він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

For he has been longing for you all and has been distressed because you had heard that he was ill.

27 Б о смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

He certainly was ill, near to death. But God had compassion on him, and not only on him but also on me, lest I should have sorrow coming upon sorrow.

28 О тож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

So I have sent him the more willingly and eagerly, that you may be gladdened at seeing him again, and that I may be the less disquieted.

29 Т ож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

Welcome him then in the Lord with all joy, and honor and highly appreciate men like him,

30 б о за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

For it was through working for Christ that he came so near death, risking his life to complete the deficiencies in your service to me.