1 Я ка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

How fair you are, my love, how very fair! Your eyes behind your veil of those of a dove; your hair of a flock of goats which one sees trailing down Mount Gilead.

2 Т вої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

Your teeth are like a flock of shorn ewes which have come up from the washing, of which all are in pairs, and none is missing among them.

3 Т вої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

Your lips are like a thread of scarlet, and your mouth is lovely. Your cheeks are like halves of a pomegranate behind your veil.

4 Т воя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

Your neck is like the tower of David, built for an arsenal, whereon hang a thousand bucklers, all of them shields of warriors.

5 Д ва перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

Your two breasts are like two fawns, like twins of a gazelle that feed among the lilies.

6 П оки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

Until the day breaks and the shadows flee away, I will get to the mountain of myrrh and the hill of frankincense.

7 У ся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

O my love, how beautiful you are! There is no flaw in you!

8 З о мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

Come away with me from Lebanon, my bride, come with me from Lebanon. Depart from the top of Amana, from the peak of Senir and Hermon, from the lions’ dens, from the mountains of the leopards.

9 З абрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

You have ravished my heart and given me courage, my sister, my bride; you have ravished my heart and given me courage with one look from your eyes, with one jewel of your necklace.

10 Я ке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

How beautiful is your love, my sister, my bride! How much better is your love than wine! And the fragrance of your ointments than all spices!

11 У ста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

Your lips, O my bride, drop honey as the honeycomb; honey and milk are under your tongue. And the odor of your garments is like the odor of Lebanon.

12 З амкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

A garden enclosed and barred is my sister, my bride—a spring shut up, a fountain sealed.

13 Л оно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

Your shoots are an orchard of pomegranates or a paradise with precious fruits, henna with spikenard plants,

14 н ард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

Spikenard and saffron, calamus and cinnamon, with all trees of frankincense, myrrh, and aloes, with all the chief spices.

15 т и джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

You are a fountain in a garden, a well of living waters, and flowing streams from Lebanon.

16 П рокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

Oh, I pray that the north wind and the south wind may blow upon my garden, that its spices may flow out. Let my beloved come into his garden and eat its choicest fruits.