1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

And all the congregation cried out with a loud voice, and wept that night.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

All the Israelites grumbled and deplored their situation, accusing Moses and Aaron, to whom the whole congregation said, Would that we had died in Egypt! Or that we had died in this wilderness!

3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

Why does the Lord bring us to this land to fall by the sword? Our wives and little ones will be a prey. Is it not better for us to return to Egypt?

4 І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

And they said one to another, Let us choose a captain and return to Egypt.

5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

Then Moses and Aaron fell on their faces before all the assembly of Israelites.

6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

And Joshua son of Nun and Caleb son of Jephunneh, who were among the scouts who had searched the land, rent their clothes,

7 т а й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

And they said to all the company of Israelites, The land through which we passed as scouts is an exceedingly good land.

8 Я кщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

If the Lord delights in us, then He will bring us into this land and give it to us, a land flowing with milk and honey.

9 Т ільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

Only do not rebel against the Lord, neither fear the people of the land, for they are bread for us. Their defense and the shadow is removed from over them, but the Lord is with us. Fear them not.

10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

But all the congregation said to stone with stones. But the glory of the Lord appeared at the Tent of Meeting before all the Israelites.

11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

And the Lord said to Moses, How long will this people provoke (spurn, despise) Me? And how long will it be before they believe Me, for all the signs which I have performed among them?

12 У дарю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

I will smite them with the pestilence and disinherit them, and will make of you a nation greater and mightier than they.

13 І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

But Moses said to the Lord, Then the Egyptians will hear of it, for You brought up this people in Your might from among them.

14 т а й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

And they will tell it to the inhabitants of this land. They have heard that You, Lord, are in the midst of this people, that You, Lord, are seen face to face, and that Your cloud stands over them, and that You go before them in a pillar of cloud by day and in a pillar of fire by night.

15 я кщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

Now if You kill all this people as one man, then the nations that have heard Your fame will say,

16 Ч ерез неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...

Because the Lord was not able to bring this people into the land which He swore to give to them, therefore He has slain them in the wilderness.

17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

And now, I pray You, let the power of my Lord be great, as You have promised, saying,

18 Г осподь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

The Lord is long-suffering and slow to anger, and abundant in mercy and loving-kindness, forgiving iniquity and transgression; but He will by no means clear the guilty, visiting the iniquity of the fathers upon the children, upon the third and fourth generation.

19 П рости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

Pardon, I pray You, the iniquity of this people according to the greatness of Your mercy and loving-kindness, just as You have forgiven from Egypt until now.

20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

And the Lord said, I have pardoned according to your word.

21 А ле, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

But truly as I live and as all the earth shall be filled with the glory of the Lord,

22 Т ому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

Because all those men who have seen My glory and My signs which I performed in Egypt and in the wilderness, yet have tested and proved Me these ten times and have not heeded My voice,

23 п оправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

Surely they shall not see the land which I swore to give to their fathers; nor shall any who provoked (spurned, despised) Me see it.

24 А ле раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

But My servant Caleb, because he has a different spirit and has followed Me fully, I will bring into the land into which he went, and his descendants shall possess it.

25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

Now because the Amalekites and the Canaanites dwell in the valley, tomorrow turn and go into the wilderness by way of the Red Sea.

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

And the Lord said to Moses and Aaron,

27 А ж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

How long will this evil congregation murmur against Me? I have heard the complaints the Israelites murmur against Me.

28 С кажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

Tell them, As I live, says the Lord, what you have said in My hearing I will do to you:

29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

Your dead bodies shall fall in this wilderness—of all who were numbered of you, from twenty years old and upward, who have murmured against Me,

30 П оправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

Surely none shall come into the land in which I swore to make you dwell, except Caleb son of Jephunneh and Joshua son of Nun.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

But your little ones whom you said would be a prey, them will I bring in and they shall know the land which you have despised and rejected.

32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

But as for you, your dead bodies shall fall in this wilderness.

33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

And your children shall be wanderers and shepherds in the wilderness for forty years and shall suffer for your whoredoms (your infidelity to your espoused God), until your corpses are consumed in the wilderness.

34 Ч ислом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

After the number of the days in which you spied out the land, even forty days, for each day a year shall you bear and suffer for your iniquities, even for forty years, and you shall know My displeasure.

35 Я , Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

I the Lord have spoken; surely this will I do to all this evil congregation who is gathered together against Me. In this wilderness they shall be consumed, and here they shall die.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

And the men whom Moses sent to search the land, who returned and made all the congregation grumble and complain against him by bringing back a slanderous report of the land,

37 т о ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

Even those men who brought the evil report of the land died by a plague before the Lord.

38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

But Joshua son of Nun and Caleb son of Jephunneh, who were among the men who went to search the land, lived still.

39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

Moses told words to all the Israelites, and mourned greatly.

40 І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

And they rose early in the morning and went up to the top of the mountain, saying, Behold, we are here, and we intend to go up to the place which the Lord has promised, for we have sinned.

41 А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

But Moses said, Why now do you transgress the command of the Lord, since it will not succeed?

42 Н е виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

Go not up, for the Lord is not among you, that you be not struck down before your enemies.

43 Б о там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

For the Amalekites and the Canaanites are there before you, and you shall fall by the sword. Because you have turned away from following after the Lord, therefore the Lord will not be with you.

44 А ле вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

But they presumed to go up to the heights of the hill country; however, neither the ark of the covenant of the Lord nor Moses departed out of the camp.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Then the Amalekites came down and the Canaanites who dwelt in that hill country and smote the Israelites and beat them back, even as far as Hormah.