1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

В ту ночь народ поднял крик и громко плакал.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

Израильтяне роптали на Моисея и Аарона. Люди говорили им: – О если бы мы умерли в Египте! Или здесь, в пустыне!

3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

Зачем Господь ведет нас в эту землю? Мы падем в ней от меча, а наши жены и дети попадут в плен. Не лучше ли нам вернуться в Египет?

4 І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

Они говорили друг другу: – Нам нужно выбрать вождя и вернуться в Египет.

5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

Тогда Моисей и Аарон пали ниц перед собравшимся обществом израильтян.

6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин, которые были среди тех, кто разведывал землю, разорвали на себе одежду

7 т а й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

и сказали собранию израильтян: – Земля, через которую мы прошли и которую разведали, необыкновенно хороша.

8 Я кщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

Если Господь благосклонен к нам, Он поведет нас в эту землю, где течет молоко и мед, и отдаст ее нам.

9 Т ільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

Не восставайте против Господа. Не бойтесь жителей той земли, потому что мы легко одолеем их. Они лишились защиты, а с нами Господь. Не бойтесь их.

10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

Но народ говорил о том, чтобы побить их камнями. Тогда слава Господа явилась израильтянам у шатра собрания. Молитва Моисея за народ

11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

Господь сказал Моисею: – До каких пор этот народ будет презирать Меня? До каких пор они будут отказываться поверить в Меня, несмотря на все знамения, которые Я совершил среди них?

12 У дарю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

Я поражу их мором и истреблю, а от тебя произведу народ больше и сильнее их.

13 І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

Моисей сказал Господу: – Но об этом услышат египтяне, от которых Ты вывел Своей силой этот народ,

14 т а й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

и они расскажут всем обитателям этой земли. Они уже слышали, что Ты, Господи, с этим народом и что Ты, Господи, даешь видеть Себя лицом к лицу, что Твое облако стоит над ними, и что Ты идешь перед ними в облачном столбе днем и в огненном ночью.

15 я кщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

Если Ты истребишь весь этот народ, как одного человека, то народы, которые слышали о Тебе, скажут:

16 Ч ерез неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...

«Господь не смог привести этот народ в землю, которую с клятвой обещал ему. Поэтому Он погубил его в пустыне».

17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

Пусть откроется теперь сила Владыки, как Ты и говорил:

18 Г осподь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

«Господь медлен на гнев, богат милостью и прощает грех и отступничество. Но Он не оправдывает виновных, карая детей за грехи отцов до третьего и четвертого поколения».

19 П рости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

По великой Своей любви прости грех этого народа, как прощал ему со времен Египта до сегодняшнего дня.

20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

Господь ответил: – Я простил его по твоей просьбе.

21 А ле, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

Но, верно, как и то, что Я живу и что слава Господа наполняет всю землю,

22 Т ому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

никто из тех, кто видел Мою славу и знамения, которые Я совершил в Египте и в пустыне, но не послушался Меня и испытывал Меня десять раз,

23 п оправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

никто из них не увидит землю, которую Я с клятвой обещал их отцам. Никто из тех, кто презирал Меня, ее не увидит.

24 А ле раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

Но у Моего слуги Халева иной дух, и он повинуется Мне от всего сердца. За это Я приведу его в землю, куда он ходил, и его потомки будут ею владеть.

25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

Раз в долинах живут амаликитяне и хананеи, поверните завтра и ступайте в пустыню к Красному морю. Наказание за мятеж

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

Господь сказал Моисею и Аарону:

27 А ж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

– Сколько еще этот грешный народ будет роптать на Меня? Я слышу все, что говорят израильтяне, когда ропщут на Меня.

28 С кажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

Скажи им: «Верно, как и то, что Я живу, – возвещает Господь, – что вы говорили, то Я и сделаю.

29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

Ваши трупы будут брошены в этой пустыне, и никто из вас двадцати лет и старше, кто был исчислен при переписи и роптал на Меня,

30 П оправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

не войдет в землю, которую Я, воздев руку, клялся сделать вашим домом, за исключением Халева, сына Иефонниина, и Иисуса, сына Навина.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

Ваших детей, о которых вы говорили, что они попадут в плен, Я приведу, и они узнают землю, которую вы отвергли.

32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

Что до вас, то ваши трупы будут брошены в этой пустыне.

33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

Ваши дети будут там пастухами сорок лет, страдая за вашу неверность, пока последний из вас не падет мертвым в пустыне.

34 Ч ислом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

Сорок лет – по году за каждый из сорока дней, в которые вы разведывали землю, – вы будете страдать за свой грех и узнаете, что значит враждовать со Мной».

35 Я , Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

Это сказал Я, Господь. Я непременно сделаю так с этим грешным народом, который восстал против Меня. В этой пустыне они сгинут; они все умрут здесь.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

Те, кого Моисей посылал разведать землю, и кто, вернувшись, возмутил народ против него ругая ту землю,

37 т о ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

они, опорочившие землю, умерли перед Господом от мора.

38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

Из тех, кто ходил разведать землю, в живых остались только Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин.

39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

Когда Моисей пересказал это израильтянам, они горько заплакали.

40 І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

Встав рано утром, они стали подниматься к вершинам нагорий. – Мы готовы, – говорили они. – Мы пойдем в тот край, что обещал Господь; мы согрешили.

41 А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

Но Моисей сказал: – Почему вы нарушаете повеление Господа? Успеха вам не будет.

42 Н е виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

Не ходите, ведь Господь не с вами. Вас разобьют враги,

43 Б о там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

ведь там вас встретят амаликитяне и хананеи. Вы отвернулись от Господа, и Его не будет с вами; вы падете от меча.

44 А ле вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

Но они дерзнули подняться к вершинам нагорий, хотя ни ковчег Господнего завета, ни Моисей не покидали лагерь.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

И амаликитяне с хананеями, жившие в нагорьях, спустились, разбили их и гнались за ними всю дорогу до Хормы.